Головна | Зробити стартовою |  Проект Інституту трансформації суспільства   
   
Сьогодні Нд, 22 жовтня, 
Карта порталу
Реклама
RSS-експорт
Украинские города в Интернете
Ukrainian cities in Internet
Головне
Адміністративно-  
    територіальний устрій України
Законодавство України
Книги та статті
Газета „Місто і люди”
Ділова інформація
Довідкова інформація
Фотогалерея міст
Архів новин
Форум
Розсилка новин
Всеукраїнська рада
міських голів
Міста-партнери проекту
Муніципальне
консультативне бюро
Партнерство міст
Міжнародний досвід
місцевого самоврядування
Австрія
Швейцарiя
Фінлядія
Норвегія
Швеція
Франція
Нідерланди
Польща
Словаччина
Проекти ІТС
Центри НАТО в регіонах
України
Розвиток міст шляхом євроін-
теграції: досвід країн
Вишеградської групи для
України
Європейська перспектива
українських міст у контексті
польського досвіду (на
прикладі міста Феодосія)
Партнерство малих міст
України та малих міст країн
Вишеградської групи
Фінський досвід місцевого
самоврядування – для
українських міст
Вивчення шведського досвіду
місцевого самоврядування
Налагодження співпраці між
діловими колами українських
та польських міст
Веб-проекти ІТС
Мій вибір - NATO
КИЇВ - інформаційно-аналі-
тичний сервіс столиці
України
Міські оголошення
Робота і навчання в Україні
Форум
Вибори в Україні:
народ має знати правду
Інтернет-конференції
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
 
Про проектУчасники проекту "Українські міста в Інтернеті"Як долучитися до проекту?
Алушта Вінниця Київ
Ковель
Новоград-Волинський Севастополь
АлчевськВознесенськ КоростеньНовомиргородський районСєвєродонецьк
БахмачВолочиськ Куп'янськПирятинСкадовськ
БердичівГадяч КоростишiвПрилукиСміла
Біла ЦеркваГородня МиколаївПрилуцький районФастів
БориспільЖитомир МиргородРомниХмільник
БровариЗолотоноша НетішинСарниЧеркаси
Васильків КалушНіжинСваляваЧернігів
Вишгород Карлівка Нікополь Світловодськ Южноукраїнськ
  

До 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні

Як відомо 2008 рік Указом Президента України визначений Роком пам’яті жертв Голодомору. 75 років минає з тих трагічних часів.

 

Якраз на весну 1933 припали найжахливіші і найтяжчі часи, коли безжальна голодна смерть косила цілі сім’ї. Незрозуміла філософія життя – у час пробудження природи, коли все розвивається, оживає, а люди і особливо діти, доведені голодом до того, щоб покинути цей світ. У мороці голодних смертей і населені пункти Прилуцького району.

 

Ось цьому докази – у селі Білошапки голод 1933 лише весною забрав життя 180 осіб. Це записи сільської ради того часу і немає впевненості, що всі смерті зафіксовані. А таких сіл було багато. І звичайно, що творців геноциду народ має засудити.

 

Пошукова робота дослідників теми голодомору в районі та в архівах області збільшила список жертв голодомору по населених пунктах. Станом на 10 квітня за свідченнями очевидців та актовими записами сільських рад, які знаходяться  в обласному архіві, складений реєстр з 78 населених пунктів району, по яких встановлені імена жертв – 4172 особи.  Найбільше імен жертв встановлено по селу Яблунівка – 593 чоловіки ( Яблунівська МТС була занесена на „чорну дошку”), Дубовому Гаю – 533, Сергіївці – 449, Рудівці – 255, Білошапках – 246, Ряшках – 188, Мазках -187. І в інших селах кількість жертв вимірювалася сотнями, десятками. 

 

В районі  продовжується опитування свідків голодомору. Ось нещодавні записи у с. Дідівці вустами Миколенко Ганни Степанівни, Пивоварової Віри Павлівни, Науменко Феодосії Павлівни засвідчують, що голод був створений штучно, геноцид творився і в цьому приміському селі. Весь урожай у людей вилучали активісти, не гребували нічим, ходили з щупами, шукали в кожному дворі.   І людей тут також померло багато, особливо весною 33... Як таких похорон не було, закопували в ями по 5-6 чоловік, а в одному місці у спільній могилі  знайшли спочинок  17 чоловік.

 

А ось спогад Копаниці Варвари Сергіївни, записаний   дослідником голодомору в селі Жовтневому у 90-х роках Лозовим Олександром Миколайовичем. Це ціла історія. Не за підручником, а та, яку написало життя.

 

„У дитячі роки я з батьками проживала в селі Бажанівка., за декілька кілометрів від Жовтневого. Сім’я наша невелика, але жила заможно, бо всі любили працювати. Діти і батьки мали, 7,5 десятки землі, млин, кузню, пасіку. Сім’я все робила своїми руками і ніколи не мала наймитів. За словами матері, життя було прекрасне, люди любили землю, любили своє село.

 

У 1929 чи в 1930 році почалася колективізація. Про ті події я знаю геть усе і навіть якби хотіла забути, то не зможу. Моє свідоме життя починалося в той страшний час і не дай Бог, такими подіями буде і закінчуватися.

 

А почалося з того, що дід не забажав записуватися до колгоспу. Умовляли не довго. Одного дня, до хати зайшли активісти і без усяких пояснень, почали грабувати все майно моїх батьків. Запримітивши їх ще на дорозі, баба сказала мені: „Роздягайся негайно Варко, будемо ховати полотно!”. Вона хутко почала обгортати мене шматками тканини і поки активісти зайшли в хату, вона встигла навіть натягнути на мене червоне плаття. Затиснула з усіх боків. Я неначе куль соломи, усілась на лаву біля вікна і не ворухнулась. Чоловік десять активістів почали порядкувати в хаті. Здерли все, що висіло на стінах, забрали посуд, подушки скриню, все, що мало якусь цінність. Особливо слугував учитель Петро Захарович Кагало. Це був учитель першого класу, в якому провчилась місяців три. Я, не розуміючи нічого, дивилася на нього переляканими оченятами і не впізнавала свого наставника. А він, можливо, відчуваючи сором, а можливо показуючи свою високу комуністичну свідомість, з презирством подивився на мене, підійшов і відкривши вікно, викинув мене на подвір’я. Навіть активісти зупинились і здивовано глянули на Калига. Батько не витримав підійшов до учителя і сказав: „Ти не учитель, ти варвар!”. Цього випадку ніхто не вибачив, нас визнали куркулями і постановили вислати за межі села. Мене, матір і батька посадили на підводу, а бабу і діда вирішили залишити дома. Залишився при старих і мій брат, який утік, переховувався і в кінці –кінців його залишили в покої.

 

Нас вивезли аж на Урал і поселили в одному російському селі, підселивши господарів (ні назви села ні прізвищ господарів не пригадую). Неподалік від села була лісозаготівля, де повинні були „перевиховуватися вороги народу”. Спочатку через болото прокладалася дорога із стовбурів дерев, яка пролягла на шість кілометрів до підвищеного берега річки Галка (цікаво, що назва річки така ж як і поблизу Жовтневого). Тут, посеред тайги, за декілька місяців виросло поселення, яке назвали теж Галка. У батьків була пекельна робота: голодними, напівроздягненими, будувати селище і валяти ліс під заготовку.

 

На початку 1932 року, всіх висланих, пересилили з російського села в нове селище, де переважали українці. Лише з села Білорічиця було тринадцять сімей та дві сім’ї з моєї рідної Бажанівки. Однак життя від цього не покращало. Рабська праця, погана їжа (інколи в борошно навіть тирсу добавляли) і … туга, туга за рідною домівкою.

 

В кінці літа тридцять другого, батьки вирішили тікати додому. Батько підізвав матір і сказав: „Євдокіє! Бери дівчину і йди в село до старих хазяїнів, там і заночуєш. А я прийду туди серед ночі, щоб разом вирушити!” Під вечір ми покинули селище і попрямувала до „деревини”, чекати батька. Та не судилося. При переході річки чи якогось струмка, матір укусила гадюка (кажуть якась водяна). До садиби господарів ми ледь дійшли, бо нога напухла і нею не можна було навіть ступити. Цілу ніч я з господарем шукали лікаря, який після огляду, відправив маму в містечко Кізель у лікарню. Батько ж, діждавшись ночі, забрав свій нехитрий скарбі вирушив по дерев’яній дорозі до нас. Та знову невдача. По дорозі він зустрів коменданта селища, молодого хлопця, який очевидно повертався з побачення. Їхня розмова відбулася при витягнутому пістолеті і батько змушений був повернутися назад. Отримавши нервовий удар, він 8 серпня 1932 року, через чотири дні, після невдалого побігу, помер. Хоронило його все селище і я, єдина рідна йому людина. Так далеко від рідної землі, в сирій домовині, закопали його в мокру тайгову грязюку. Відразу після похорону ,за наказом коменданта мене потім помістили жити в дитячий садок, що існував у Галці. Цілодобово тут жили діти, батьки яких померли у засланні, а на день сюди приходили діти поселян. Я, очевидно, була привабливою дитиною, бо до мене постійно приходив комендант з якимись харчами, і дуже любила мене вихователька дитсадка, яка своїх дітей не мала. Вона водила мене до себе додому, підгодовувала, діставала якийсь одяг.

 

Мати у важкому стані пролежала три місяці у лікарні, а потім, непрацездатна повернулася у селище. Привівши мене з дитсадка, вихователька стала умовляти маму: „Віддайте мені Варю!” Ви ж дуже слабі! Ви не зможете прогодувати її!”. Спочатку мати ввічливо відмовляла, а потім твердо і рішуче сказала: „Одне око на лобі і те хочете виколоти!”.

 

Так я залишилася при мамі, хоча життя було складним. На місяць давали 5 кілограмів борошна на маму і 8 кілограмів на мене.

 

На весну тридцять третього мати видужала і ...знову вирішила тікати. Спроба виявилася вдалою. Пішки, підводами ми добралися до Пермі. Але тут, на станції, нас заарештували і розмістили в спеціальний табір. Боже! Скільки тут було людей! Тисячі втікачів! Жінок тримали в окремому таборі, по декілька у камері. У камері ж, де була мати, з дітей знаходилась тільки я. Так і прожили ми тут, голодуючи, два тижні. Потім допити. У камері мати суворо наказала: „На допиті говори, що твоя мати померла, а я, тьотя, що приїхала з України тебе забрати”. І я твердо так і говорила.

 

Охорона жіночого табору була невелика. Навіть на допити ми ходили без конвою. Допити проводилися в комендатурі на станції „Пермь”, що також знадвору не охоронялася. І ми, вийшовши з комендатури, різко повернули в іншу сторону, побігли поміж вагонами станції. Запримітивши потяг, який ось-ось повинен відправлятися, мати умовила робітників забрати нас. Їхати прийшлось у товарному вагоні, серед колод, поруч з п’ятьма такими утікачами.

 

Однієї ночі, після декількох діб поїздки, потяг зупинився серед поля. Утікачі, затамувавши подих, боялися і поворушитися. „Невже знову назад?” –прошепотіла мати. Страх розвіявся, коли до нас підійшов уже знайомий робітник. „Дальше Никого не повезем – впереди Москва”....” – сказав він і ми зійшли. Відійшовши на декілька сот метрів від залізниці, орієнтуючись по колії, ми рушили до Москви. Пам’ятаю, що ішли дуже довго, голодували, заходили до села, щоб випросити перекусить. Спали в лісі. Я згорнуся клубочком на руках у матері, а вона нахилиться наді мною, щоб обігріти. Я від перевтоми часто вередувала в дорозі, часто просила перепочинку. Мати іноді несла мене на руках, а іноді суворо гримала: „Не будеш іти, залишу тут”. І я перемагаючи втому бігла за нею. Так і добралися прямо до Москви, і навіть знайшли Київський вокзал. Однак на вокзалі нас знов затримала міліція.

 

На першому ж допиті мати розповіла все. Слідчий довго слухав, а потім сказав: „Хватит лодари бродить – идите в колхоз работать!”. Ніби на крилах ми вилетіли на вокзал і в „товарняку” доїхали до Ніжина.

 

Боже, що ми побачили на вокзалі у Ніжину! Люди сиділи і ходили пухлі, кожен просив їсти. Ми зрозуміли, що голод на Україні – це не видумка перехожих Київського вокзалу в Москві, а реальність. Те ж саме я бачила і в селах, через які ми пішки йшли додому.

 

Рідна Бажанівка зустріла нас голодними очима, покинутими оселями, пухлими мешканцями. До бабиної хати ми не пішли, бо вже дізналися, що дід і брат померли, а баба живе у материнського брата, куди прибули і ми. Радісної зустрічі не було, бо у дядька самого було повно голодних дітей і наші роти, аж ніяк не були потрібні. Розуміючи це, мати забрала бабу і ми поселилися у пустій хаті, навпроти дядька. Щоб якось існувати, мати пішла на роботу в сусідню Білорічицю, в радгосп, де годували три рази на день. Важко працювала, снідала і обідала в радгоспній їдальні, а вечерю приносила нам. Я, з двоюрідними братами і сестрами, ходила по полях, рвала свиріпу, рогозу на болоті, приносила різні трави. Не витримала таких харчів баба – померла в страшних муках. Трьохрічна двоюрідна сестричка Шура, випросивши у нас свиріпи, з’їла її, і тут же померла. Та найбільша трагедія, яку я пам’ятаю, була в сім’ї Солодовникових (можливо це вулична кличка). Це була велика родина, де крім батьків, було восьмеро дітей. На той час, коли ми прибули в село, чоловік і половина дітей уже померли, а мати втратила здоровий глузд. Будучи не в собі, вона зварила і з’їла власну дочку, а частину хребця поставила в глечик на столі і несамовито кричала всім сусідам: „Ось моя Ліда....” А в хаті лежало ще двоє мертвих дітей. Не маючи сили їх десь подіти, вона волала до сусіда: „Грицько! Іди закопай дітей, бо і цих поїм!”. Грицько не мав сили це зробити. Коли приїхала похоронна команда, то вся сім’я була уже мертва і похоронили їх в одну могилу.

 

В кінці тридцять третього видали людям хліб. Голова колгоспу Давиденко (родом з Обичева), сам об’їздив усі оселі і слідкував, щоб кожна сім’я була забезпечена. Так вперше, за той час, що я пам’ятаю з дитинства , я наїлася хліба.”





Прилуцька РДА

[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Загрузка...
 
Новини міст України
Роль брендингу міст в епоху змін: європейський досвід для України Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальна модель ЄС і місцеве самоврядування: досвід вишеградських міст та українська перспектива
НОВИНИ МІСТ-УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ
Муніципальне життя
2017-10-20 | Житомир
2017-10-20 | Житомир
2017-10-20 | Житомир
Всі новини розділу   
Економіка
2017-08-16 | Новоград-Волинський
2017-08-10 | Золотоноша
2017-08-02 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Гуманітарна сфера
2017-07-21 | Пирятин
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-16 | Новоград-Волинський
2017-10-16 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Спорт
2017-10-18 | Новоград-Волинський
2017-10-18 | Ромни
2017-10-11 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Новини України
2017-10-30 14:58
Подписывайтесь на канал Олега Соскина в Youtube

Дамы и господа, подписывайтесь на канал Олега Соскина в Youtube. Распространяйте видео, рассказывайте своим друзьям, близким. Чем больше Вы подпишитесь, тем нас будет больше, тем мы будем сильнее и быстрее приблизим нашу общую победу. 

2017-10-30 14:12
У Львові відбувся круглий стіл щодо перспектив проекту Міжмор‘я

В умовах геополітичної та геоекономічної нестабільності та нових глобальних викликів багато лідерів країн, які розташовані у Балто-Чорноморсько-Адріатично-Каспійському ареалі висловлювали різні думки та позиції щодо формування спільного проекту. Зокрема, дуже важливі пропозиції з цього питання сформулював президент Польщі Анджей Дуда. Для сучасної України вкрай важливо брати участь у цьому глобальному проекті. На нашу думку, Україна могла би бути лідером окремого дивізіону країн, які входять у Балто-Чорноморсько-Каспійську дугу.

2017-10-30 13:54
Народний капіталізм: економічна модель для України" Олега Соскина в английской версии

Предлагаем ознакомиться со вступлением и первым разделом переведенной на английский язык монографии известного экономиста, заведующего кафедрой Международных экономических отношений Национальной академии управления, директора Института трансформации общества Олега Соскина "Народний капіталізм: економічна модель для України".

2017-10-30 13:05
Народний капіталізм: економічна модель для України

Пані та панове, раді повідомити, що вийшла друком наукова монографія Олега Соскіна "Народний капіталізм: економічна модель для України". Примірник можна придбати в Інституті трансформації суспільства, м. Київ. В інші регіони України надсилаємо Новою поштою.

2017-10-29 14:14
У Львові оголосили про створення ініціативної групи для формування східного дивізіону проекту Міжмор‘я

Комюніке круглого столу “Перспективи проекту Міжмор'я, який складається з держав басейнів Балтійського, Чорного, Адріатичного та Каспійського морів”.

2017-10-20 17:26
Польща та Україна продовжують розширювати військове співробітництво

Серед інших країн Польща бере участь у XIV Міжнародній виставці «Зброя та безпека – 2017» у Києві

2017-10-19 17:27
У Польщі народжується більше других і третіх дітей у сім’ї

Як вважає професор Ірена Котовська з Вищої школи торгівлі, на цей факт вплинула зміна клімату навколо сім’ї

2017-10-19 16:58
Польща та Фінляндія підписали угоду про співпрацю

Договір стосується співпраці в оборонній галузі та обмін досвідом щодо структур територіальної оборони

2017-10-19 16:27
У Польщі знижуватимуть у військовому званні за роботу в репресивних органах ПНР

Це стосується офіцерів Війська польського та інших служб, які працювали в репресивних органах Польської Народної Республіки

2017-10-19 16:26
Прикордонники затримали трьох організаторів нелегального перевезення людей

Сілезький відділ Прикордонної служби затримав трьох представників злочинної групи – двох поляків та одного громадянина України

Всі новини   
 
Новини міст України
2017-10-20 | Житомир
2017-10-20 | Житомир
2017-10-20 | Житомир
2017-10-20 | Вишгород
2017-10-20 | Скадовськ
2017-10-20 | Ромни
2017-10-20 | Золотоноша
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
2017-10-19 | Новоград-Волинський
Всі новини   
Оголошення
2017-10-18 | Новоград-Волинський
Відбудеться засідання позачергової сімнадцятої сесії міської ради сьомого скликання
2017-10-18 | Новоград-Волинський
Спортивна афіша
2017-10-18 | Новоград-Волинський
У Новограді-Волинському відбудеться планове хлорування – промивка водопровідної мережі міста:
Всі оголошення   
Опитування на порталі
Що Ви будете робити, якщо ціни на газ та інші житлово-комунальні послуги підвищаться на 50%?
буду платити за новими тарифами
буду платити за старими тарифами
не буду платити
буду брати участь у будь-яких акціях протесту
не визначився
 
Архів опитувань
 
Новини Києва
2013-08-24 15:19
Під час ходи опозиції міліція відбила в активістів "простреленого" Януковича
2013-08-24 00:59
Посол США відзначив атмосферу духовності та радості під час освячення Патріаршого собору УГКЦ
2013-08-24 00:55
Екологи створять патруль, щоб вберегти опале листя в парках
2013-08-24 00:52
Директор "Київської Русі" заявляє про рейдерське захоплення кінотеатру
2013-08-24 00:50
Правники радять судитися з владою за мирні зібрання
2013-08-24 00:49
На Гончара відтворили мультик "Жив-був пес"
Всі новини   




TyTa