Головна | Зробити стартовою |  Проект Інституту трансформації суспільства   
   
Сьогодні Сб, 16 грудня, 
Карта порталу
Реклама
RSS-експорт
Украинские города в Интернете
Ukrainian cities in Internet
Головне
Адміністративно-  
    територіальний устрій України
Законодавство України
Книги та статті
Газета „Місто і люди”
Ділова інформація
Довідкова інформація
Фотогалерея міст
Архів новин
Форум
Розсилка новин
Всеукраїнська рада
міських голів
Міста-партнери проекту
Муніципальне
консультативне бюро
Партнерство міст
Міжнародний досвід
місцевого самоврядування
Австрія
Швейцарiя
Фінлядія
Норвегія
Швеція
Франція
Нідерланди
Польща
Словаччина
Проекти ІТС
Центри НАТО в регіонах
України
Розвиток міст шляхом євроін-
теграції: досвід країн
Вишеградської групи для
України
Європейська перспектива
українських міст у контексті
польського досвіду (на
прикладі міста Феодосія)
Партнерство малих міст
України та малих міст країн
Вишеградської групи
Фінський досвід місцевого
самоврядування – для
українських міст
Вивчення шведського досвіду
місцевого самоврядування
Налагодження співпраці між
діловими колами українських
та польських міст
Веб-проекти ІТС
Мій вибір - NATO
КИЇВ - інформаційно-аналі-
тичний сервіс столиці
України
Міські оголошення
Робота і навчання в Україні
Форум
Вибори в Україні:
народ має знати правду
Інтернет-конференції
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
 
Про проектУчасники проекту "Українські міста в Інтернеті"Як долучитися до проекту?
Алушта Вінниця Київ
Ковель
Новоград-Волинський Севастополь
АлчевськВознесенськ КоростеньНовомиргородський районСєвєродонецьк
БахмачВолочиськ Куп'янськПирятинСкадовськ
БердичівГадяч КоростишiвПрилукиСміла
Біла ЦеркваГородня МиколаївПрилуцький районФастів
БориспільЖитомир МиргородРомниХмільник
БровариЗолотоноша НетішинСарниЧеркаси
Васильків КалушНіжинСваляваЧернігів
Вишгород Карлівка Нікополь Світловодськ Южноукраїнськ
  
2006-05-10 | Прилуки

Він жив відповідально, людяно, чесно і дуже любив життя

10 травня 2005 року пішов з життя Володимир Микитович Гурба. Його пам’ятають багато прилучан, адже все його життя і професійна діяльність були пов’язані з нашим містом. Володимир Микитович закінчив місцеву школу №10, а після інституту повернувся до рідних Прилук. У його трудовому списку – вчительська діяльність, робота у міськкомі партії та заступником міського голови Прилук. Де б не працював Володимир Гурба, свою роботу він виконував сумлінно, чесно і самовіддано. За це його поважали колеги, любили прилучани. Сьогодні, у річницю смерті Володимира Микитовича, його згадують близькі люди – ті, хто жив і працював поряд з ним.

Валентина Гурба, дружина:
23 роки, які ми прожили з Володею, промайнули як одна мить. Неначе зовсім недавно народився син, цілий місяць вибирали йому ім’я, а Богдану уже 22, закінчує університет. Володимиру завжди хотілося більше часу проводити з сім’єю, та складалося так, що все не вистачало часу. Відразу ж після народження сина чоловіку запропонували роботу у міськкомі партії. Працював він багато, серйозно і відповідально. Інакше просто не міг: так він ставився до усього, за що брався. Роботою був завантажений надзвичайно. Звісно, йому не вистачало сім’ї, тож намагався кожну вільну хвилину присвятити мені й Богдану. Безмежно любив сина, завжди й в усьому допомагав мені. Трудився і по господарству, загалом, фізична праця йому приносила задоволення. Вдома все робив своїми руками – бетонував, штукатурив, ремонтував. Дуже любив квіти – троянди і жоржини, планували влітку розбити у дворі трояндові квітники. При всій зайнятості Володі у нього було дуже багато захоплень: полювання, шахи, пасіка.
Займався нею з великою охотою, багато читав про бджільництво, тож був справжнім фахівцем.

Володимир в усьому прагнув порядку. Скрізь, де працював, і роботу організовував відповідно. Будучи директором школи, ретельно готувався до нарад та педрад, досконально вивчав усі питання. Діяльність очолюваного ним закладу проходила за чітким графіком і розкладом. Володимира Микитовича любили і поважали діти. Бо був він небайдужим, знав проблеми кожного учня. Діти це розуміли, і ніколи його не підводили. Існували родинні зв’язки між директором і учнями, що не часто трапляється. І через багато років по закінченні школи випускники не забували Володимира Микитовича. Я неодноразово була свідком цих теплих зустрічей, коли вони ділилися з ним своїми радощами та проблемами, інколи просили поради у свого наставника і завжди отримували її.

Останніми роками Володимир працював заступником міського голови. Викладався на повну, за все переживав, намагався все охопити, скрізь встигнути. Проблеми міста сприймав як свої власні, переймався ними дуже сильно. Разом з тим ця робота була надзвичайно цікавою для нього.

Пропадав на ній шість днів на тиждень з ранку до ночі, а у неділю поспішав то до бібліотеки, то на стадіон, то до Будинку культури… Працював на совість, докладав усіх зусиль, аби спорудити у Прилуках пам’ятник Шевченку. Тоді у банку був відкритий рахунок, і Володимир дуже радів, коли хтось переказував на нього кошти. Приходить, бувало, з роботи стомлений, але щасливий від того, що його мрія трохи наблизилася до реальності. Усе життя чоловік намагався допомогти кожному, хто звертався до нього з якимсь проханням, для себе ж ніколи нічого не просив.

Олексій Гавриш, депутат міської ради, колишній учень:
З Володимиром Микитовичем я познайомився, будучи учнем восьмого класу школи №9, де він працював після закінчення інституту. Це був дійсно талановитий учитель – володів, як кажуть, педагогічним даром у повному розумінні цього слова. Економічну географію, яку викладав Володимир Микитович, ми полюбили лише завдяки йому. Її, радянську, з політичними викладками, він міг так піднести дітям, що я навіть дуже дивувався і не міг збагнути, чому в інших класах з такого цікавого предмету було по 5-6 “двійок”. Він любов свій предмет і цю любов посіяв у дитячих душах. Володимир Микитович був він не тільки вчителем, а й старшим товаришем – таким він залишився для багатьох з нас на все життя. Його великим захопленням було полювання, і ми здружилися на цьому поприщі ще більше. Адже до полювання мене залучив батько, коли я навчався у восьмому класі.

Володимир Микитович, дізнавшись про це хобі, теж зацікавився. Це захоплення дуже поєднувало нас.

Ще ближче ми зійшлися з Володимиром Микитовичем, коли були обрані депутатами міської ради. Мушу сказати, що ніхто не помилився, обравши депутатом Володимира Гурбу, бо це була людина надзвичайно чуйна, котра сприймала чужу біду як власну. Він ставився до людей так, як хотів, щоб ставилися до нього. Ми кілька разів їздили на навчання – до Бердянська, Києва. До цих навчань Володимир Микитович ставився дуже серйозно, і був завжди готовий допомогти та пояснити щось незрозуміле своїм колегам. Це була гарно освічена людина, з високим громадянським вихованням, яке, відчувалося, йшло з сім’ї. Так само він намагався виховувати дітей – і свого сина, і тих, кого навчав. Як з колегою-депутатом, з ним було приємно спілкуватися, бо можна було обмінятися думками і отримати мудру пораду. Він любив життя. Особисто я дуже тяжко переживав смерть Володимира Микитовича, це було справжньою трагедією для всіх, хто його знав.

Галина Рева, заступник директора з навчально-виховної роботи школи №3:
З Володимиром Микитовичем я познайомилася у 1979 році, коли ми разом відвідували школу молодого вчителя при методичному кабінеті. Тоді я працювала вчителем біології і хімії у школі №4, а він – учителем географії та історії у школі №1. Вдруге нас доля звела у школі №3, куди я прийшла викладати біологію, а Володимир Микитович тоді був там завучем. Звідти він перейшов до міськкому партії на посаду інструктора, а через деякий час повернувся до школи №3 уже директором. Згодом мене призначили завучем, тож наша співпраця стала ще тіснішою. Згадую Володимира Микитовича дуже часто. Це була надзвичайно добра і відповідальна людина, котра працювала з повною самовіддачею. Він був вимогливим і до себе, і до підлеглих; до себе – у першу чергу. Володимир Микитович говорив: “Або робити дуже гарно, або не робити взагалі”, привчав до цього й нас. Для нього дуже характерною була людяність. Якщо у когось у колективі траплялося горе, він завжди виявляв велику турботу, усіма силами намагався допомогти, йшов назустріч в усіх питаннях. Він згуртував колектив, ми стали однією родиною: разом переживали біди, разом ділили радості. Таким же чуйним Володимир Микитович був і до учнів: комусь допомагав із вступом до навчального закладу, а комусь – і матеріально, якщо знав, що дитина має нагальну потребу у чомусь. У день його похорону, коли траурна процесія зупинилася біля школи, попрощатися з Володимиром Микитовичем прийшло надзвичайно багато людей. І стільки з них дякували йому за допомогу! Так він жив – відповідально, людяно, чесно. Працювати з Володимиром Микитовичем було легко, я почувалася за ним як за кам’яною стіною, бо левову частку роботи він брав на себе.

Підтримку Володимира Гурби ми відчували до останніх днів його життя. Він не забував нас і коли перейшов на роботу до виконкому: часто приїздив до школи, заходив, телефонував, з його ініціативи на подвір’ї були висаджені ялинки. Я постійно зверталася до Володимира Микитовича за порадами, і він відгукувався, підтримував в усьому. Це була людина, котра жила школою, проблемами колективу. Досі не можу усвідомити, що його уже немає. Жодну втрату я не відчуваю так гостро, як втрату Володимира Микитовича. І я, і колеги пам’ятатимемо його до кінця життя і ніколи не зможемо змиритися з тим, що Володимира Микитовича не стало.

Ірина Чулюк, завідуюча Центральною районною аптекою №67, колишня учениця:
У школі №1, де я навчалася, Володимир Микитович викладав історію і географію. Його, молодого фахівця, призначили до нашого четвертого класу класним керівником. Клас у нас був невгамовний, надто “швидкий”, вчителю молодших класів було з нами важкувато. Володимир Микитович же згуртував нас, навчив розуміти і поважати одне одного. Такого ставлення до учнів ні до, ні після Володимира Микитовича я не зустрічала узагалі. Він був педагогом за покликанням, яких, напевно, більше немає. Він навчив нас не тільки предмету, а перш за все – людським цінностям, був для кожного з нас другим батьком. Скажімо, якщо хтось із дітей не приходив до школи, Володимир Микитович того ж дня телефонував до учня додому, дізнавався, що сталося, чи не потрібна допомога. Коли хтось хворів, ми всі збиралися і йшли провідувати його. Якось у шостому класі я й сама потрапила до лікарні, мене прооперували. Пригадую, ще не вийшла з-під дії наркозу, як почула: хтось стукає у вікно. Підняла голову і побачила... Володимира Микитовича. Це було настільки неймовірним, що навіть висловити не можу, які почуття тоді пережила.

Майже всі вихідні ми проводили разом з класним керівником: улітку відправлялися у походи, а взимку каталися на санчатах та лижах чи просто спілкувалися. Так само разом готувалися до КВНів і концертів, збирали металолом і макулатуру. Володимир Микитович жив школою, сповна віддавався дітям. Два з половиною роки він був нашим класним керівником, а потім йому запропонували іншу посаду в іншій школі. Пригадую, коли він повідомив класу про свій намір перейти на іншу роботу, ніхто не повірив, здавалося, що вчитель жартує, лякає нас, аби краще поводилися. Коли ж усвідомили правду, то переживали це дуже важко, як справжню трагедію.

Багато хто плакав, навіть серед хлопців. Ми дійсно помітно відчули відсутність Володимира Микитовича, коли він пішов. І зараз, через багато років після закінчення школи, при зустрічах з однокласниками наш перший спогад - про Володимира Микитовича. Він теж пам’ятав усіх нас, завжди розпитував про справи, сім’ю, дітей, проблеми. Деяким однокласникам він допоміг з працевлаштуванням, когось підтримав у вирішенні інших важливих питань. У нас, його колишніх учнів, життя склалося по-різному. Але Володимир Микитович був, є і залишиться у долі кожного назавжди. Для мене це еталон педагога: талановитий викладач, а найголовніше – чуйна людина. Бо Володимир Микитович працював не “для галочки” – усе, що він робив, йшло від серця, від душі.

Газета "Град Прилуки"
[версія для друку]
[обговорити на форумі] [підписка на розсилку]
Загрузка...
 
Новини міст України
Роль брендингу міст в епоху змін: європейський досвід для України Адміністративно-територіальна реформа в Україні: оптимальна модель ЄС і місцеве самоврядування: досвід вишеградських міст та українська перспектива
НОВИНИ МІСТ-УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ
Муніципальне життя
2017-12-20 | Золотоноша
2017-12-15 | Житомир
2017-12-15 | Житомир
Всі новини розділу   
Економіка
2017-08-16 | Новоград-Волинський
2017-08-10 | Золотоноша
2017-08-02 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Гуманітарна сфера
2017-11-30 | Пирятин
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-14 | Ромни
2017-12-14 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Спорт
2017-11-29 | Пирятин
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-12 | Новоград-Волинський
2017-12-12 | Новоград-Волинський
Всі новини розділу   
Новини України
2017-12-15 17:27
Вишколи «Dragon-2017» - це перевірка ефективності військ

Мацєревич сказав, що найбільші у Польщі маневри проводять для того, аби перевірити, чи армія спроможна реагувати на агресію Росії

2017-12-15 17:26
Важливий візит у складний момент

Польські щоденні видання пишуть про візит Анджея Дуди до України

2017-12-15 16:58
Росія несе відповідальність за Смоленську катастрофу

Міністр національної оборони Польщі заявив, що слова Путіна про смоленську трагедію шокують

2017-12-15 16:27
Троє африканців незаконно пішки перетнули польсько-український кордон

Польські прикордонники затримали нелегалів з Африки неподалік Перемишля

2017-12-15 16:26
Дії Росії не сприяють розкриттю повної правди про Смоленськ

Віце-міністр польської дипломатії заявив, що Польща наполегливо буде стреміти до вияснення причин авіакатастрофи з 2010 року

2017-12-15 15:58
Бойовики на Донбасі протягом дня здійснили п’ять обстрілів

Сьогодні бойовики обстрілювали наші позиції тільки на донецькому напрямку

2017-12-15 15:27
Нацбанк вирішив підвищити облікову ставку

Облікову ставку підвищено до 14,5% для зниження інфляції до цільового рівня

2017-12-15 15:26
Суд залишив під вартою начальника харківського військового вишу

Підозрюваного Алімпієва судді заслуховували в режимі відеоконференції

2017-12-15 13:58
У Коломиї страйкують медики

Вранці 14 грудня лікарі Коломийщини оголосили страйк

2017-12-15 13:27
Медикам Коломийщини заборгували 20 млн грн зарплати

Десятки мільйонів заборгованості з виплати заробітної платні в області працівникам закладів освіти та охорони здоров’я

Всі новини   
 
Новини міст України
2017-12-20 | Золотоноша
2017-12-15 | Житомир
2017-12-15 | Житомир
2017-12-15 | Житомир
2017-12-15 | Вишгород
2017-12-15 | Пирятин
2017-12-15 | Скадовськ
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
2017-12-15 | Новоград-Волинський
Всі новини   
Оголошення
2017-12-15 | Новоград-Волинський
До уваги населення міста! Програма новорічно-різдвяних заходів
2017-12-15 | Новоград-Волинський
До уваги новоград-волинців!
2017-12-15 | Новоград-Волинський
Оголошено конкурс з визначення уповноважених бірж, які здійснюють продаж майна платників у податковій заставі
Всі оголошення   
Опитування на порталі
Що Ви будете робити, якщо ціни на газ та інші житлово-комунальні послуги підвищаться на 50%?
буду платити за новими тарифами
буду платити за старими тарифами
не буду платити
буду брати участь у будь-яких акціях протесту
не визначився
 
Архів опитувань
 
Новини Києва
2013-08-24 15:19
Під час ходи опозиції міліція відбила в активістів "простреленого" Януковича
2013-08-24 00:59
Посол США відзначив атмосферу духовності та радості під час освячення Патріаршого собору УГКЦ
2013-08-24 00:55
Екологи створять патруль, щоб вберегти опале листя в парках
2013-08-24 00:52
Директор "Київської Русі" заявляє про рейдерське захоплення кінотеатру
2013-08-24 00:50
Правники радять судитися з владою за мирні зібрання
2013-08-24 00:49
На Гончара відтворили мультик "Жив-був пес"
Всі новини   




TyTa