Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2014-03-12 10:51 | Новоград-Волинський
«Я маю щастя до етнографії»

Бажаю я скінчити так свій шлях,
Як починала з співом на устах!
(«Мій шлях» Леся Українка)
 
Лютневим днем у літературно-музичній залі музею родини Косачів відбувся захід «Я маю щастя до етнографії» приурочений до 143-річчя від дня народження Лесі Українки. Розповідь йшла про сторінку її життєвого шляху, а саме: про Лесю Українку – етнографа.
 
Саме, коли націю починають поділяти на частину за будь-якими ознаками: багатший-бідніший, захід-схід, галичанин-слобожанин… потрібно згадати, що спільною у нас є мова, культура, танець, пісня. Що залишено нам предками стільки, що ми вільно можемо сказати: «Так наш культурний пласт настільки багатий, що доводить ми є нація, ми спільний, єдиний рід - ми є українці».
 
Леся Українка була не лише великим драматургом і поетом, а й талановитим етнографом та фольклористом. Адже, як і більшість тих, хто по справжньому закоханий у свій рідний край, розуміла, що націю складає і уособлює не територія, а особливості національного характеру і світосприйняття, які можна зрозуміти лише заглибившись у культурну спадщину – пісенну творчість, обрядовість, знання приспівок, приказок, прибадашок, приспівок, казок, тощо.
 
Український народ цінував понад усе життя, розуміючи, що лиш люблячи увесь навколишній світ, віддаючи світу лише любов, тепло і повагу, цінуючи кожну краплину життя сьогодні, дякуючи за все, що стається з тобою, можна прожити життя щасливо. Лише згуртовано, разом, однією родиною з повагою до кожного у родині своїй можна протистояти негараздам.
 
Це підтверджує багатющий пісенний матеріал, який залишився нам у спадок від предків, який трепетно збирала усе своє життя Леся Українка. Саме такі пісні вдалося почути під час заходу у виконанні фольклорно-етнографічного ансамблю Палацу шкільної молоді «Мальви» (керівник Галина Оксенівна Кучинська). У виконанні «Мальв» прозвучали старовинні пісні «Ой, на Йвана», «Ой, у лузі при долині», «Ходить орел понад морем», «Плетениця», «Пташок викликаю із рідного краю», балада «Ой, при лужку, при лужечку», «Єднаймось, родино».
 
Зібраний Лесею українкою пісенний матеріал доводить, що ми є спільна нація – українці, зі своїм спільним світобаченням, спільними традиціями, спільними цінностями. А співочі особливості і колорит кожного регіону саме підкреслюють багатющу культурну спадщину, і не можуть бути роз’єднуючим фактором. Ми як грона калини – кожне має свою особливість, але усі є плодами одного дерева і напоєні одним корінням. Балади, веснянки, побутові пісні різних регіонів України хоч і різняться за співочим виконанням, але несуть спільну думку щодо творення світу, правил життя, моральних принципів, відношення до всесвіту. Козацькі думи і балади харківської чи полтавської школи описують спільні історичні факти і, навіть, мають спільний погляд на ці події.
 
І, можливо, нам пора згадати про, те, що в дні, коли Леся Українка жила нас усіх називали спільно Малоросами, хай це ображало, але з боку інших ми були окремим народом, окремим і спільним, однією родиною.
 
 
Куценко Тетяна,
ведуча зустрічі.

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua