Костянтин Грищенко: Політика стратегічної рівноваги гарантує захист національних інтересів України
Україна веде політику стратегічної рівноваги. Таке визначення відносинам нашої держави з іншими країнами світу дає міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. За його словами, політика стратегічної рівноваги дає змогу захищати національні інтереси України. Близьку за змістом політику, як каже міністр, насправді ведуть практично всі європейські держави: вони розвивають відносини з Росією і водночас активно працюють із Китаєм, Південною Кореєю, приділяють величезну увагу відносинам з країнами Латинської Америки, Перської затоки.
- Пане міністре, чи зберігає, на Ваш погляд, актуальність принцип багатовекторності у зовнішній політиці України з огляду на результати виборів у Росії та останні події у наших двосторонніх відносинах?
- Якщо бути максимально точним, то йдеться не про багатовекторність, а про політику стратегічної рівноваги. Вона є об'єктивно необхідним стрижнем нашої політики щодо основних партнерів України, оскільки сьогодні вона базується на об'єктивних факторах.
- Перелічіть їх, будь ласка.
- Більше третини загального обсягу торгівлі України припадає на Росію, а якщо додати інші країни пострадянського простору, то це буде ще більша частка, близько третини припадає на Європейський Союз і третина - на решту світу. Це співвідношення не відповідає можливостям, які має українська економіка, але це ті реалії, з якими ми живемо. Тому, якщо в основі дій української влади лежить головне завдання - збільшення ефективності вітчизняної економіки з тим, щоб підвищити життєвий рівень українського народу, а відтак і розширення можливостей кожного українця відчувати себе на рівні з громадянами розвинутих держав, нам потрібно ці фактори враховувати.
Звичайно, усе не зводиться лише до економіки. Є питання цінностей, демократичних принципів, є багато того, що визначає наш пріоритет. Зокрема, це продовження політики європейської інтеграції, послідовна політика у застосуванні та дотриманні європейських стандартів у різних сферах життя українського суспільства, як у політичній, так і в соціально-економічній сферах. Є питання глобального виміру. Зокрема, це питання нерозповсюдження зброї масового знищення, боротьби з тероризмом, з піратством, від якого страждають українські громадяни та інші. Однозначно всі ці питання вимагають взаємодії на політичному рівні і з США, і з європейськими державами, і з Російською Федерацією. У відносинах з Росією важливим є блок питань щодо захисту інтересів юридичних осіб, але найголовніше - українських громадян. У цьому контексті ми маємо спиратися не лише на власні можливості і ресурси. Синергія у відносинах із захисту тих, хто потрапив у складну ситуацію в інших державах, дає значно кращі результати, ніж спроби самостійного вирішення проблеми.
- Ви можете навести конкретний приклад?
- Так. Коли відбувалася евакуація українських та іноземних громадян з Лівії, де ми брали на борт українського великого десантного корабля "Костянтин Ольшанський" десятки і сотні іноземних громадян, а британці, французи, турки та інші забрали наших співвітчизників, свідчить про те, що така синергія потрібна.
- Тобто, така синергія сприяє захисту українців та їхніх інтересів?
- Звичайно. Відтак, приділенню уваги вирішенню як проблемних питань у відносинах з тією ж Росією, так і пошуку нових можливостей, де через позитивні рішення ми можемо просувати національні стратегічні інтереси, що є об'єктивним завданням зовнішньої політики. Так само, як і зміцнення наших євроінтеграційних зусиль у тому, що стосується відносин як із Брюсселем, так і з окремими державами-членами Євросоюзу. Не бачу тут жодних суперечностей.
Практично всі активні європейські держави проводять близьку за змістом політику, вони розвивають свої відносини з Росією, надсилають чисельні делегації бізнесменів до Китаю, працюють над угодами про вільну торгівлю з Південною Кореєю, приділяють величезну увагу такому регіону, як Латинська Америка, постійно підтримують політичні і ділові зв'язки з країнами Перської затоки. Тобто, це все є ознаками активної політичної лінії.
Погодьтеся, що найпростіше визначити один напрямок, стати на рейки і вже не сходити ні вліво, ні вправо. Можливо, це колись і буде альтернативою, проте не в сучасному світі, коли фактори, які впливають на добробут твого народу, на можливості реалізації тих чи інших проектів, постійно змінюються і змінюються так, що вимагають негайної і чіткої кореляції зусиль і підходів до того, що ми називаємо національними інтересами. Вони є вічні, але їх наповнення кожного століття, десятиліття, а в сучасному світі кожні два-чотири роки треба коригувати відповідно до змін в оточуючому світі.
- Поговоримо про національні інтереси. Сьогодні актуальним питанням залишається енергетична безпека України. Яким чином Україні захистити один із пріоритетних національних інтересів?
- Головне завдання полягає не в пошуку альтернатив російському газу для використання транзитного потенціалу України, принаймні існуючого потенціалу. Сенс є скоріше в тому, щоб знайти таке порозуміння з нашими російськими партнерами, яке відповідало би декільком критеріям. Перше - нинішнім стандартам у міждержавних відносинах, які базуються на необхідності врахування один одного, знаходження такого балансу, який віддзеркалював би прийняті у Європі підходи до такого роду стратегічних домовленостей. Ми виходимо з того, що саме на такій основі можна на тривалий час визначитися і бути впевненим у дотриманні домовленостей, що дадуть змогу стабільно і взаємовигідно використовувати наш транзитний потенціал.
Друге - це пошук моделі участі в модернізації української ГТС і подальше її використання за участю європейської сторони. Тут необхідно знайти рівновагу, що забезпечить довготривалу перспективу на основі реальної зацікавленості кожного з трьох учасників (виробник, транзитер, споживач - ред.). Це непросте завдання, воно значною мірою залежатиме від обсягів газу, який прокачуватиметься через нашу газотранспортну систему.
Все, що стосується цих складних, але дуже необхідних, важливих і, сподіватимемося, у кінцевому рахунку результативних переговорів, не впливатиме за будь-яких умов на пріоритети, визначені українською владою, президентом. Зокрема, це підвищення енергоефективності вітчизняної економіки, енергозбереження як одного з основних факторів підвищення цієї ефективності, використання альтернативних джерел енергії, джерел постачання того ж природного газу. Хоча за наявності взаємовигідного довгострокового контракту з Росією економіка усіх альтернатив визначатиметься відповідно до рівня таких домовленостей.
Разом з тим, в України немає іншого шляху, ніж збільшувати видобуток, зменшувати споживання, визначати справедливу ціну для внутрішніх споживачів. Від цього значною мірою залежить наше майбутнє.
- У цьому контексті заява російської сторони про бажання виключити Україну з числа транзитних країн є стратегічним вибором Росії чи це лише засіб тиску на Україну в розпал газових переговорів?
- Усі переговори з таких важливих питань мають як економічну й політичну, так і суто емоційну складову. Ми виходимо з того, що всі питання мають базуватися на усвідомленні як з українського, так і з російського боку спільності інтересів щодо ролі надійних учасників забезпечення енергетичної безпеки Європи, з урахуванням національних інтересів. Тому, якщо відкинути емоції та нереалістичні сподівання тих, хто намагається в цьому питанні нав'язати політику за рахунок економіки, я думаю, ми зможемо знайти таке порозуміння, яке могло би бути тривалим, надійним і взаємовигідним.
- Костянтине Івановичу, як Ви оцінюєте перспективи головування України в ОБСЄ у 2013 році?
- Україна вже має дуже позитивний досвід головування у подібних міжнародних організаціях згідно з оцінками наших партнерів, включаючи і Велику Британію, яка прийняла від нас естафету головування в Комітеті Міністрів Ради Європи. Зокрема, це досвід концентрації на тих темах, які становлять інтерес для усіх членів, у минулому Ради Європи, а в майбутньому - ОБСЄ. Це буде серйозна робота, що вимагатиме від дипломатичного відомства України постійного контакту з нашими партнерами в цій найбільш представницькій на Євразійському та Євроатлантичному просторі організації. Україна до цього готова, ми маємо досвід, маємо професійних дипломатів, фахівців у інших сферах, які налаштовані на виконання цієї почесної місії.
За матеріалами УКРІНФОРМ