Обережно: двері зачиняються, або наступна станція «Народний гнів»

Які економічні підсумки року, що минає? Україна рухалася вперед, чи тупцювала на місці? Що на неї чекає в новому році?

У 2011 році відбулося подальше поглиблення світової фінансово-економічної кризи. Можна стверджувати, що це вже не просто світова криза чи її друга хвиля, це руйнація традиційної моделі світового господарства. Руйнуються підвалини ієрархічної, вертикальної, жорстко структурованої детермінованої моделі. Світ переходить до моделі горизонтальної структурованості, багатоманітності, цивілізаційної жорсткої конкуренції, до моделі мереженого хаосу, невизначеності. Як бачимо, Україна виявилася не готовою до таких глибинних трансформацій.

Побудована в Україні модель двополюсного суспільства (коли 80% бідного населення володіють лише 4% національного багатства, а в руках 4% багатіїв – 80% національного багатства, де практично відсутній національний капітал) абсолютно неприйнятна. На відміну від європейських країн, де провідною силою є середній клас (66-80% населення), наша країна розвивається за азійсько-ординським типом. По суті, правлячий олігархат, прагне збудувати в Україні капіталізм латифундистсько-лихварського, космополітичного типу, це дуже добре видно на прикладі діяльності «межигірсько-єнакіївського» угруповання.

Приводу для втіхи за підсумками минулого року в українців, на жаль, немає. Валовий внутрішній продукт України у 2011 році майже не збільшиться. Можна прогнозувати, що його річний показник не перевищить $130 млрд. Нагадаю, що за підсумками 2010 року цей показник становив 1,09 трлн. грн. ($125 млрд.) Це надзвичайно мало, особливо враховуючи той факт, що рівень офіційної споживчої інфляції за 2011 рік становитиме за нашими експертними оцінками не менше 15%. А якщо врахувати оптову інфляцію (20%), то реального зростання ВВП у 2011 році взагалі не буде.

Суттєво збільшився валовий зовнішній борг України (державний та корпоративний). Якщо на 1 січня 2011 року він становив $117, 3 млрд., то на 1 жовтня – $123,1 млрд. дол. За експертними оцінками, на кінець 2011 року сума валового зовнішнього боргу становитиме $130 млрд. і зрівняється з річним ВВП. Цей борг і відсотки по ньому потрібно буде обслуговувати й виплачувати за рахунок нинішніх та наступних поколінь українців.

Продовжилося карколомне зростання державного боргу (зовнішнього, внутрішнього та гарантованого). Якщо на кінець 2010 року його сума становила 432,23 млрд. грн. або $54,28 млрд., то на 31 жовтня 2011 року він сягнув 471,38 млрд. грн. або $59,09 млрд. Збільшується частка цього боргу стосовно ВВП. Фактично владний режим Януковича-Азарова затягує борговий зашморг на шиї українського народу. Ще одне свідчення цього — випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Якщо на початок 2011 року сума ОВДП, які знаходяться в обігу за сумою основного боргу, становила 136,18 млрд. грн., то на 30 грудня — 157,6 млрд. грн.

Відбувається втрата золотовалютних резервів Національного банку України. За період із 1 вересня по 1 грудня 2011 року НБУ втратив $5,8 млрд. золотовалютних запасів. У листопаді 2011 року почався відтік депозитів із рахунків юридичних та фізичних осіб. Протягом цього місяця обсяг депозитів (як юридичних, так і фізичних осіб) скоротився на 10 млрд. грн. Обсяги кредитів лише протягом листопада зменшилися на 5,9 млрд. грн.

Розуміючи, що у будь-який час може статися обвал національної валюти, українці шаленими темпами скуповують гривню. Цьому сприяє Національний банк України, який погіршив умови конвертації і фактично підірвав стабільність гривні. На жаль, наприкінці 2010 року головою Нацбанку України було призначено С. Арбузова, який належить до «межигірсько-єнакіївського» олігархічного угруповання, але не розуміється у фінансово-валютній системі. Результатом непрофесійного керівництва Національного банку України і стала провальна монетарна політика.
Погіршується зовнішньоторговельний баланс товарів і послуг України. Його від’ємне сальдо на 1 листопада 2011 року становило $7,4 млрд. Можна прогнозувати, що до кінця року ця сума збільшиться. Зведений платіжний баланс України за три квартали було сформовано з дефіцитом у $1,7 млрд. На кінець 2011 року дефіцит платіжного балансу, за експертними оцінками, становитиме близько $2 млрд. Це свідчення того, що наша держава проїдає значно більше, ніж виробляє. За нею все більше закріплюється імідж карнавальної, споживацько-паразитичної держави.
Цього року посилилася збитковість банків. Фінансовий результат їхньої діяльності на 1 грудня 2011 року був від’ємним (—4,8 млрд. грн.). Збитковими є 37 українських банків, у стадії ліквідації перебуває 21 банк. З України стали масово втікати європейські фінансові установи, які мали тут свої дочірні структури.

Протягом 2011 року влада Януковича-Азарова майже добила малий та середній бізнес. За підсумками 2011 року кількість фізичних осіб-підприємців в Україні скоротилася на 70 тисяч. Більшість українських міст є фінансовими банкрутами, бо мають величезні борги перед вчителями, лікарями, працівниками соціальної сфери, громадського транспорту. Наприклад, Житомир заборгував КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» близько 6 млн. грн. Миколаїв за вивіз сміття —понад 2 млн. грн. Таких прикладів безліч.

2011 рік відзначився пенсійною реформою, яка суттєво збільшила експлуатацію українського народу, особливо жінок. Друга половина цього року пройшла під знаком тотального пограбування правлячим режимом найбільш незахищених верств українського населення – пенсіонерів, дітей війни, чорнобильців, багатодітних сімей.

Пенсійний фонд України фактично є банкрутом. Провалено виконання Державного бюджету України 2011 року, те саме очікує і на Держбюджет 2012 року. У все більші борги влазять державні монополії та банки, такі як НАК «Нафтогаз України», Укравтодор, Укрзалізниця, Ощадбанк та Укрексімбанк. НАК «Нафтогаз України» по суті є банкрутом і не спроможний розраховуватися за імпортований із Росії газ. Так, тільки останнім часом Кабінет Міністрів України тричі збільшував статутний фонд компанії. Російський газ висмоктує з нас мільярди доларів. У 2010 році Україна заплатила за нього $9,167 млрд., а за 11 місяців 2011-го — понад $10,327 млрд.

Натлі погіршення економічних показників розквітають негативні суспільні явища. За рівнем дитячого алкоголізму Україна посідає 1 місце у світі, а за рівнем вживання алкоголю на душу населення – 5-е. Алкоголь в Україні вживають 24 млн. людей, при цьому за рік українці випивають 1 млрд. пляшок горілки, 6 млрд. пляшок пива і 320 млн. пляшок вина. З-поміж усіх країн Європи лише Україна і Росія мають найвищий (5 балів) показник ризику захворювань, пов’язаних із вживанням алкоголю. На першому місці у світі ми й за рівнем поширення ВІЛ-СНІД. За кількістю випалених цигарок на людину Україна посідає 2 місце в світі. За рік українці викурюють 124,5 млрд. цигарок, це понад 6 млрд. пачок. За кількістю ув’язнених наша країна посідає 10 місце у світі, в Україні 336 ув’язнених на 100 тис. населення (норма для розвинених країн становить 70-80 чоловік на 100 тис. населення). Карколомно збільшується кількість безхатченків, адже цього року бандити-олігархи за допомогою антиконституційної Верховної Ради надали собі право виселяти людей із квартир.

Зате за кількістю службовців у карально-поліцейських та фіскальних органах Україна на лідируючих позиціях. Маємо 300 тис. міліціонерів, 65 тис. податківців. Десятки тисяч працівників судів, прокуратури, СБУ та інших структур.

Лихварська космополітична верхівка здійснює латентний перманентний геноцид Українського народу. Нинішня влада продовжує процес, розпочатий колишніми керманичами Л.Кравчуком, Л.Кучмою, В.Ющенком. 2011 рік укотре засвідчив, яка кланово-олігархічна сім’я не знаходилася б при владі (чи це група Л.Кравчука, як представника мафіозної комуністичної номенклатури, чи кланова сім’я Л. Кучми-В. Пінчука, чи В. Ющенка, чи Ю. Тимошенко, чи «межигірсько-єнакіївська сім’я» В.Януковича-М.Азарова-Р.Ахметова), — немає значення. Це все одні й ті самі хижаки, мета яких знищення українського народу та української держави.

Що ж на нас чекає у 2012 році? Може бути кілька сценаріїв розвитку подій. Перший варіант, український народ, остаточно зрозумівши, що немає різниці між олігархічними групами при владі, почне будувати свою економіку за принципом народного капіталізму, як це роблять інші європейські країни. За другим варіантом станеться остаточне утвердження існуючої кланово-олігархічної моделі, але не надовго. Україна вже проскочила станції «Еволюція» та «Трансформація». Сьогодні ми вже проїжджаємо станцію «Народна революція», і на всіх парах мчимо до зупинки під назвою «Народний бунт», який завжди є суворим, кривавим та нещадним. Про це не можна забувати.

Ось такі два сценарії. Всі умови для їх реалізації в Україні вже визріли. Тепер треба зрозуміти, яка ж саме подія виконає функцію спускового гачка, або яка найслабша ланка, що запустить принцип доміно? Наприклад, це може бути Державний бюджет України на 2012 рік, який за своєю суттю є кошторисом проїдання, котрий прискорить фінансово-економічний крах країни. Він націлений на посилення карно-поліцейського тиску та утримання паразитичної бюрократії, створення сприятливих умов для корупції, зміцнення кланово-олігархічної влади, на знищення малого та середнього бізнесу, наступ на соціальні права громадян.

Такою іскрою може стати і газовий конфлікт України з Російською Федерацією, яка хоче підпорядкувати собі весь український газовий сектор (свердловини, газосховища, магістральну систему, регіональні системи, газоперекачувальні станції, газові родовища). Правляча кремлівська ієрархія розуміє: якщо вона візьме під контроль усю українську газову систему, зробивши її екстериторіальною, то зможе отримувати надприбутки і поступово поглине Україну, як і Білорусь. Аби цього не сталося, потрібно розірвати через Стокгольмський суд газовий контракт, підписаний Ю.Тимошенко і денонсувати Харківські угоди.

Поштовхом до вибуху може стати зіткнення між регіональними елітами та центром щодо розподілу грошей та повноважень. Адже реальні реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування вжепросто перезріли. Так звана вертикаль влади, до якої входять обласні та районні державні адміністрації давно стали гальмом розвитку держави.
Конфлікт може виникнути і на основі виборів народних депутатів України до Верховної Ради України 2012 року, оскільки нова виборча модель не відповідає європейським стандартам і по суті направлена на закріплення влади правлячого олігархату. Для того, щоб змінилася модель розвитку країни, вибори народних депутатів України мають відбуватися за пропорційною системою на базі відкритих регіональних партійних списків.

Отже, 2012 рік буде вирішальним для України в плані вибору її подальшого шляху. Або вона перетвориться на латифундистський концтабір, де буде остаточно встановлено диктатуру правлячої «межигірсько-єнакіївської сім’ї» на чолі з В.Януковичем, або все-таки стане цивілізованою європейською державою. Або наша економіка й далі ґрунтуватиметься на кланово-оліхархічних засадах, або ми перейдемо до моделі народного капіталізму, основою якого є дрібна і середня національна буржуазія і незалежні громади. Або центр, як і раніше грабуватиме регіони, або українські міста відновлять себе на засадах Магдебурзького права, де пануватиме усталена модель прямого народовладдя відповідно до ст. 5 Конституції України.
Ось такі у нас альтернативи. Процес вибору подальшого шляху не відворотній, і зупинити його нікому не вдасться, а вибір за кожним із нас!

Олег СОСКІН,
директор Інституту трансформації суспільства,
професор Національної академії управління

osp-ua.info