Лікар - борець за чуже життя, та бореться він за нього як за своє
Чи знаєте ви хто такий лікар? На таке здавалося б просте запитання, можливо, відповісте: це людина в білому халаті, яка просить відкрити рота і сказати «а-а...», слухає стетоскопом ваші легені, записує декілька рядків у медичну книжку, а ще чого доброго, робить болючі уколи. Звісно, у якійсь мірі ви праві, проте це лише верхівка айсберга, як то кажуть.
Насправді ж за цією професією, якщо не сказати покликанням, криється дещо більше і складніше. Від роботи медиків залежить життя мільйонів людей. І вдень і вночі чуєте тривожну сирену «швидкої допомоги». Слід вклонитися тим невтомним рукам, що протягом кількох годин витримують операції, допомагають з’явитись на світ немовлятам, накладають гіпси і здійснюють перев’язки. Не менш складно встановити правильний діагноз, вчасно виявити небажану інфекцію або ж патологію.
Наявність деяких захворювань можна побачити неозброєним оком. Для виявлення збудника на клітинному рівні існують спеціальні медичні лабораторії. Саме тут розміщується більша, «підводна» частина айсберга, що зветься лікарською професією.
У дворі дитячої поліклініки у триповерховій, викладеній із червоної цегли будівлі, знаходиться Миргородська клініко-діагностична лабораторія. Тут робота дійсно кипить! Нам пощастило, кореспонденту газети «Миргород – наш дім» виділили трохи часу для розмови. Відомий український письменник-гуманіст Григорій Сковорода колись сказав, що праця повинна бути «сродною», тобто до неї повинна лежати душа. Завідуюча лабораторією Ольга Олександрівна Рудченко (на знімку), привітна симпатична жінка підтвердила його слова захопленням і відданістю біохімії, якій присвятила усе своє життя.
А почалося все ще зі школи… Юній Олечці припала до душі хімія, яку викладала тоді Здоревська Уляна Федорівна. Закінчила школу (Комишнянська СШ) із золотою медаллю. Стала студенткою біологічного факультету Харківського державного університету ім.В.Н. Каразіна. По закінченню, з 1977 року, протягом 4 років працювала на кафедрі інфекційних хвороб у Харкові. Молодою практиканткою повернулася додому, у рідне смт.Комишню, що за 30 кілометрів від Миргорода. Тут знайшла своє кохання, а нині це чоловік Володимир Миколайович, з яким має двох донечок: Наталію та Олену (зараз живуть і працюють у Полтаві).
Ще й маленький онук Ростиславчик, якому вже 4 рочки.
Мама Оля сміється: наскільки б сильно вона не любила хімію, діти не пішли по її стопам, обоє закінчили фізико-математичний факультет.
Завідуючою Ольга Олександрівна працює вже 5 років (із травня 2005 року). Шлях до цієї посади був довгим і плідним: багато років працювала лікарем-лаборантом, спочатку в Комишнянській лікарні до 1981 року, а потім із 1998 року отримала роботу на півставки у реанімаційному відділенні Миргородської ЦРЛ. Проте так і залишилася жити на батьківщині, тому кожного ранку приїздить у Миргород на роботу, а ввечері знову повертається назад.
На запитання чим вона захоплюється, відповідає, що вирощує квіти, крім того просто обожнює читати детективи, та махає рукою, зараз, мовляв, ніколи, тепер гематологія і цитологія її настільні книжки (цитологія – наука про клітини, їхній розвиток, перебіг процесів, взаємодію з навколишнім світом. Праці з вивчення клітин відомі ще з Середньовіччя (1665р.-Р.Гук), проте в окрему галузь сформувалась лише у ХІХ ст.).
Уже багато років Ольга Олександрівна проводить лабораторні дослідження аналізів, які привозять сюди не тільки з дитячої, дорослої поліклінік нашого міста, а ще й з усього Миргородського району. І чи думали колись батьки, що їхня Олечка буде захищати здоров’я усього Миргородського району від страшних онкологічних захворювань. Адже завдання Ольги Олександрівни полягає в тому, щоб виявити деформації клітин у зразках аналізів. На скельця наноситься реагент, який фарбує досліджувані клітини у фіолетовий колір і полегшує роботу лаборантів. Пильним очам лікаря доводиться весь час дивитись у мікроскоп, перевіряти аналізи, кількість яких інколи доходить до 100 за день.
Тоді як в середньому за рік через лабораторію їх проходить близько 1 млн. Та працює ця рішуча жінка не сама, а керує жіночим колективом, який містить 37 чоловік. Молодих працівників не дуже багато, проте є 4 медсестри, які мають неповну вищу освіту і тепер навчаються заочно у Харкові та Києві. У клініко-діагностичній лабораторії проводяться серологічні (на сифіліс) (лікар Г.П.Чугунова, лаборанти В.Г.Немченко, О.С.Зарудська), клінічні (лікар Н.О.Шифан, лаборанти Н.І.Юхименко, С.М.Юхименко, Т.А.Постіл), біохімічні (лікар Л.І.Копаниць, лаборанти О.М.Коміна, Л.М.Чех, Н.В.Мілько) дослідження. Наприклад, у відділі дослідження крові зразки венозної крові, що знаходяться у пронумерованих пробірках, перевіряються під мікроскопом. Потім бюлетні з результатами розкладаються у дерев’яній шафі, що стоїть у холі, а після цього папірці відправляються по лікарнях.
Не зважаючи на те, що лабораторія – серйозний заклад, у наступному кабінеті приємно вразила полиця з м’якими іграшками для найменших пацієнтів. У кабінетах встановлені термостати, в яких зберігаються зразки аналізів і підтримується потрібна для проведення дослідження температура (так для серологічних досліджень на наявність блідої спірохети (збудник сифілісу) необхідно близько 37 градусів вище нуля).
Подібні дослідження потребують реактивів. Зараз випускають медикохімічні набори, кожний з яких використовують для здійснення певних досліджень. Щоб провести їх якомога точніше, необхідні якісні реактиви. При цьому, чим ціна за реактив є вищою, тим він є якіснішим. Із полтавськими і харківськими фірмами укладені договори по доставці цих реактивів. Проте болючою залишається тема матеріального забезпечення, мов¬ляв, потребують спонсорів. Держава звісно фінансує лікарню.
За останні роки спостерігається тенденція по оновленню матеріально-технічної бази. Лабораторія отримала кілька сучасних мікроскопів, біохімічний та імунологічний аналізатори. Медицина постійно розвивається і потребує постійного оновлення обладнання, та, очевидно, фінансова скрута в державі не оминула і цієї важливої галузі. Тому існують платні послуги (не стосуються соціально вразливих груп – дітей та інвалідів), за вилучені кошти від яких закуповують реактиви.
У 2005 році по програмі «Цукровий діабет» лабораторія отримала напівавтоматичний біохімічний аналізатор із набором хімічних реактивів. За допомогою такого приладу проводять дослідження з метою виявлення цукрового діабету на більш ранній стадії. Та працювати він не може без потрібних реактивів, а ті коштують дуже дорого.
Що дійсно заслуговує уваги та поваги, так це цілодобова лабораторія при реанімаційному відділенні, де працюють працівники: С.А.Мовчан, Н.В.Дубовська, А.В.Сидоренко, Г.В.Дорошенко. І вдень, і вночі, і в свята, і в будні лаборанти віддано виконують свою роботу.
Є у Ольги Олександрівни і помічниця: старший лаборант Л.Б.Кузнєцова. На цій жінці тримається робота усієї лабораторії. Адже важливо вчасно повідомити керівників про нестачу реактивів, щоб ні на мить не припинялися дослідження.
Проте як би важко не було, та відділення живе, розвивається. За гроші з позабюджетних надходжень був зроблений ремонт, поклеєні новенькі шпалери та встановлено декілька металопластикових вікон.
Не дивлячись на матеріальні негаразди у державі, здоров’я громадян, у тому числі і міста Миргорода, повинно бути завжди на першому місці.
Ольга Зінченко
Алушта
[версія для друку]
[обговорити на форумі]
