Науковці і експерти України задля подолання кризи об’єднуються навколо ідеї кластеризації економіки

На минулому тижні в місті Севастополі відбулася IV Міжнародна наукова-практична конференція „Розвиток інноваційних кластерів в сучасних умовах реструктуризації економіки”. 

Наш регіон на конференції представляли і виступили з доповідями виконавчий директор Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України та громад Олег Лукша і координатор сектору економіки швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства в Карпатському регіоні FORZA Радміла Устич. Наш кореспондент Людмила Федоришина зустрілася з Олегом Лукшою задля розмови про підсумки і результати конференції.

- Пане Олеже, за останні роки пересічні громадяни і підприємці вже немало чули про важливість інноваційності в економіці та про конкурентоспроможність. Нині ж мало не щодня на собі відчуваємо наслідки дії світової фінансової і економічної кризи. Чи вдалося на конференції виявити взаємозв’язки і взаємовпливи цих понять і явищ?

- Безумовно. І в першу чергу завдяки високому рівню інтелектуального і експертного потенціалу, представленого на конференції, яку вже традиційно щороку проводить Севастопольська торгово-промислова палата. А також – повній відсутності заполітизованості і заангажованості, що так притаманні заходам, за які береться місцева державна влада у будь-якому регіоні країни. Якби проводився рейтинг антикризових заходів в Україні, то за глибиною проникнення в сутність проблем і пропонованих стратегічних та інституційних рішень дана конференція, думаю, була б на перших позиціях.

- І в чому полягає „глибина проникнення в сутність проблем” і „пропонованих стратегічних та інституційних рішень”?

- На мій погляд, найголовніший сукупний інтелектуальний внесок доповідачів і учасників конференції полягає в тому, що з позицій об’єктивності і наукового підходу чітко окреслене нинішнє загрозливе положення України на „соціально-економічній мапі” світу. З аналізом таких надзвичайно важливих чинників траєкторії економічного і загалом суспільного розвитку, як стан політичної, правової й інституціональної системи, інноваційність, енергоефективність та конкурентоспроможність економіки; ефективність системи влади та ступінь її децентралізації вкупі з державною політикою регіоналізації; формування середнього класу, підприємництва та громадянського суспільства в поєднанні із спроможним місцевим самоврядуванням. Траєкторія ця небезпечно знижується. При цьому позитив глобальної фінансової і економічної кризи для України, як це не парадоксально, в тому, що вона чітко і рельєфно висвітила усі складові перманентної системної кризи в країні, яка триває з часу здобуття нею незалежності у 1991 році. Отже, щоб осягнути, чому ми опинились на непривабливому місці на світовій „соціально-економічній мапі” і скочуємось до рівня третьорозрядних країн, потрібен чесний і об’єктивний аналіз помилок і того, що не було зроблено за останні 15-17 років. Серед іншого, „не зробленого” в економічній сфері, – надзвичайно низький рівень кластеризації економіки у порівнянні з розвиненими країнами. Зокрема, це близько 2-3 відсотків проти рівнів 50-80 відсотків для економік розвинених країн світу. Між тим, лише кластери здатні вистояти в умовах глобальної кризи і тиску транснаціональних компаній та забезпечити конкурентоспроможність національної економіки.

А загалом нинішня ситуація в Україні цілком відповідає цитаті від Марка Твена: „Вони йшли невідомо куди і дуже здивувались, прийшовши не туди”.

Українське суспільство, якщо не рахувати сформованих і задоволених олігархічних кланів в центрі і регіонах, не налаштоване й далі терпіти відсутності національної ідеї, шляхів і мети свого розвитку та системних реформ, у т.ч. в економіці й системі публічного управління.

- Невже, формування інноваційних кластерів в економіці може стати панацеєю від усіх негараздів нашого розвитку?

- На жаль, кластеризація економіки є лише частиною українських проблем. Системна криза, природно, породжена багатьма причинами, отже, потребує і системних підходів для її подолання. Найголовніше те, що досягненню конкурентоспроможності України на світовій арені суттєво заважають не лише грубі прорахунки і помилки в розвитку економіки і ринкових відносин, але й викривлені та неефективні політична й соціально-інституційна системи. Адже лише вони спроможні створити гармонійні умови для функціонування ринкової економіки. Результатом цього, по суті конституційного дисбалансу, і є нинішня потворна олігархічно-кланова система, надмірна централізація, тотальна корупція у всіх структурах влади, вражаюча та небезпечна доля тіньової економіки і ще більш небезпечна та корумпована судова система. Небезпечна тим, що створює безвихідь і замкнене коло несправедливості і корупції для своїх громадян і суб’єктів підприємництва.

Тим не менше, кластеризація економіки за своєю сутністю та наслідками впливу спроможна стати головним інструментом і механізмом оздоровлення усіх соціально-економічних сфер українського суспільства. Принаймні, так відбувалось і відбувається за останні 10-15 років в США і Канаді, Японії, Китаї, Індії та інших у країнах Азії, в Західній і Східній Європі.

Кластери, як мережеві виробничі структури, здатні проявити свої переваги лише у відкритій ринковій економіці. Отже, через кластери лежить шлях і до суттєвого зменшення рівня тіньової економіки, яка в Україні за різними оцінками сягає від 40 до 65відсотків, що не може не загрожувати національній безпеці держави та виконанню її соціальних функцій.

- Чи існує коротке і зрозуміле для широкого загалу означення кластера та якою є роль влади у процесах кластеризації?

- За означенням українських корифеїв і науковців з кластерних моделей розвитку економіки Соколенка С.І. (м. Київ) та Войнаренка М.Т. (м. Хмельницьк) кластер – це добровільне галузево-територіальне об’єднання підприємницьких структур, що тісно співпрацюють як між собою для досягнення оптимізації виробничих процесів і ефективних економічних результатів, так і з науковими, інноваційними, громадськими та владними інституціями з метою підвищення конкурентоспроможності продукції чи послуг. І тим самим – сприяють соціально-економічному розвитку території чи регіону. Водночас, кластер – це не просто поєднання економічних можливостей його учасників. Це - обов’язково синергетичний ефект, тобто нова якість конкурентоспроможності від такого поєднання. Роль влади в кластеризації, хоча й чітко обмежена щодо бізнесу, але дуже важлива: це створення сприятливих передумов, організація досліджень і навчань, надання підтримки у формах різноманітних програм центрального, регіонального і місцевого рівнів, формування нормативно-законодавчої основи. При цьому – забезпечення відкритості і рівнодоступності до програм владної підтримки всім зацікавленим суб’єктам підприємництва, тобто унеможливлення корупційного „дахування” при формуванні та виробничій діяльності кластерів.

- Чи була надана оцінка на конференції нинішньому стану кластеризації економіки в Україні та зусиль Уряду у вирішенні цієї проблеми?

- Практично всі відмітили позитивні і якісні зрушення з боку Уряду України. Зокрема, Мінекономіки та Мінпромполітики вперше розробляють концепцію та інші нормативні акти щодо кластеризації, а Мінрегіонбуд розпочав розроблення проекту Національної стратегії формування і розвитку транскордонних кластерів. До речі, мені запропонували участь від громадськості у робочій групі цього проекту і ми вже надіслали перші матеріали у Мінрегіонбуд. В переважній більшості областей України накопичується досвід формування і діяльності кластерних структур навіть в умовах українських реалій. Прихильники кластерної моделі розвитку економіки в Україні дуже сподіваються, що позитивні тенденції з боку Уряду й надалі змінюватимуться. В загальній дискусії на конференції виникла ідея щодо інституційного об’єднання всіх неурядових організацій України з метою координації розвитку інноваційної кластерної економіки. Приємно, що в процесі дискусії була прийнята і проголосована саме моя пропозиція щодо організаційної форми і назви коаліції - Всеукраїнське об’єднання неурядових організацій „Асоціація розвитку інноваційної кластерної економіки”. Ініціатива повернулась до мене бумерангом - завданням від конференції по розробленню проекту багатосторонньої угоди відкритого коаліційного об’єднання горизонтального типу. Але це вже справа кількох тижнів. Отже, наукові, експертні і громадські організації України, що просувають ідеї і практику інноваційної кластерної економіки, вже матимуть свою Асоціацію. Про це важливо знати і представникам ділових та громадських кіл Закарпаття.

- Якщо кластеризація на противагу глобалізації носить суто локальний і регіональний характер, то найцікавіше почути, що ж відбувається на Закарпатті?

- На Закарпатті на відміну від усіх інших регіонів України досі не існує жодного кластера! Коли рік тому на міжнародній конференції у Львові ми виявили цей факт, то були просто приголомшені. Всі посилання на „бурхливу” діяльність по реалізації регіональної стратегії, інноваційному розвитку, інвестиціям, транспортно-логістичним центрам, транскордонному співробітництву і т. д. жодним чином не можуть замінити виробничу діяльність добровільних кластерних об’єднань, яких просто немає. А кластери на Закарпатті вже давно могли діяти у сферах туризму і рекреації, лісового господарства і деревообробки, раннього плодоовочівництва, екологічно чистої продовольчої продукції та дикоростучих ягід і грибів, фітопрепаратів, швейного виробництва, виноградарства і виноробства, будівельної галузі, автомобільної промисловості, будівництва доріг та об’єктів комунальної інфраструктури, міжнародних транспортно-логістичних та банківсько-фінансових послуг. При цьому з урахуванням географічного розташування для Закарпаття досить перспективні міжрегіональні і транскордонні кластери. Чому на Закарпаття досі немає жодного кластера – це тема окремої розмови. А причин багато і нашу область не лише не оминула системна криза в Україні, а навпаки – вона в нашому регіоні проявляється найбільш виразно в усіх своїх складових.

- Наскільки Закарпатське РВ АМУ „втягується” у регіональну кластерну ініціативу, адже роботи, напевно, і так вистачає?

Закарпатське РВ АМУ, як представник інтересів муніципалітетів, близько року тому зініціювало партнерську програму кластерної ініціативи. Об’єднали свої зусилля поки-що п’ять громадських і неурядових організацій: в першу чергу – задля інформаційної і навчальної роботи в середовищі підприємців, урядовців місцевих рад і громадських активістів. Окрім ЗРВ АМУ, це – Асоціація „Ужгород – ХХІ вік”, Міжнародна Асоціація інституцій регіонального розвитку, Агентство розвитку „Європоліс”, ГО „Паннонія”. Це об’єднання ще не можна назвати „кластером для створення кластерів”, але сама ідея, на мій погляд, варта уваги. Організували регулярні тематичні публікації в інформаційному віснику „Муніципальне Закарпаття” під назвою „Школа кластерної економіки”. Розробили і провели вже кілька тренінгів по основам кластеризації. Уклали угоду з Міністерством національного розвитку і економіки Угорщини. За її планом у березні – травні 2009 року організували міжнародні семінари в містах Берегові, Виноградові і Тячеві, присвячені проблемам інноваційного розвитку і кластеризації за участі кращих команд угорських науковців і фахівців. Нещодавно провели міжнародну конференцію „Конкурентоспроможність і транскордонне ділове українсько-польське співробітництво” у місті Ужгороді в рамках проекту, підтримуваного ЄС. Намітили в цьому році ще кілька навчальних і організаційних заходів. При цьому здійснюємо переговори і консультації з міськими і селищними радами, представництвом Держкомпідприємства, головним управлінням з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв’язків та туризму і управлінням підприємництва Закарпатської ОДА, факультетом міжнародних економічних відносин і економічним факультетом УжНУ, Карпатським регіональним центром інноваційного розвитку, Торгово-промисловою палатою, швейцарсько-українським проектом FORZA та рядом інших організацій і установ. І все це - заради ще ширшого об’єднання зусиль по активізації кластерної ініціативи на Закарпатті. Плануємо кластерну ініціативу включити в проект розроблюваної нами „Стратегії подолання наслідків глобальної фінансової і економічної кризи муніципалітетами Закарпаття”.

Роботи в найближчому майбутньому вистачить усім, бо формування кластерів, як показує світовий і вітчизняний досвід, справа надзвичайно складна, багатогранна і тривала. 

Але результат для громад і суспільства – суттєве підвищення конкурентоспроможності регіону, справді виправдає усі зусилля.

http://www.auc.org.ua/activities/news/rvamu/?id=36289&ln=ua