2006-11-23 | Рівне

«Роковинами» називають деякі учасники Майдану з Рівненщини річницю Помаранчевої революції

«Роковинами» називають деякі найактивніші учасники Майдану з Рівненщини та Волині річницю Помаранчевої революції. Чому так сталося, що день Свободи нині асоціюється в них із днем втрачених ілюзій?
Серед учасників Майдану, які були там два роки тому, чимало зневірених, як викладач Університету водного господарства Оксана Стасюк: «Я б назвала це не річницею, а роковинами… Сьогодні це похорони тих надій і сподівань, які були на Майдані…»

Однак не бракує серед них і оптимістів — як Володимир Крушельницький: «Час усе розставить на свої місця: лідери, які втратили довіру народу, відійдуть, і будуть нові лідери і нові політичні сили, які будуть реалізовувати те, що народ від них чекає…»

А почалося все восени 2004-го. Перебіг останніх президентських виборів на Рівненщині, Волині та Хмельниччині мав традиційні особливості: тиск на вищі навчальні, медичні заклади та їхніх керівників, автобуси та поїзди з «гастролерами», відкриття напередодні економічно вигідних для Рівненщини та Хмельниччини другого та четвертого ядерних енергоблоків за участю провладного кандидата.

Стара влада тиснула…

Останньою краплиною передвиборчого тиску на студентів стало оприлюднення відеозапису, який зробили прихованою камерою студенти Рівненського державного гуманітарного університету під час примусового зібрання. Проректор Василь Ясьмо пророче обмовився, називаючи ім’я бажаного йому кандидата: «Проректори, декани, завідувачі кафедр вирішили підтримати на виборах Віктора Андрійовича Януковича. (сміх) Не вважайте, що ви багато знаєте — ви не маєте ніякого життєвого досвіду… Але майте на увазі: якщо ми не підтримаємо цю кандидатуру — ніхто нас слухати не буде…»

22 листопада на підтримку студентів Києво-Могилянки першими виступили студенти та викладачі Острозької академії. Автобусом із надписом «Від Президента України» вони дістаються до Києва без особливих перешкод. У той час, коли з Рівного не виходили в рейс маршрутні таксі, від Народного дому вирушали автобуси — місць катастрофічно не вистачало, а під колеса потрапляли спеціальні шипи. В області завирували місцеві Майдани.

…Тиснула й нова

Але після інавгурації Президента (котрий двічі присягнув на волинських святинях — Острозькій Біблії та Пересопницькому Євангелії) помаранчевий табір в області розсварився, з боку тодішнього керівництва почалися суди з журналістами, призначення лікарів на керівні посади «за заслуги в боротьбі з ворогами революції», люстрації директорів шкіл без суду, як ось у Зарічненському районі: «Приїжджав до мене голова райдержадміністрації із завідувачем райвно. Вимагали — пиши заяву. Я не писала — вони мене поставили на коліна. Я боялася, щоб вони мене не вбили…» — сказала Радіо Свобода освітянка, яка просила не називати її на ім’я.

Рівненщина тяжко виходила з колапсу, створеного вже новими чільниками. Після неодноразових звернень до уряду і президента керівництво області замінили. За останні півроку почала налагоджуватись економіка, з’явилися інвестори, зросла заробітна плата, ... а серед журналістів поменшало тих, хто боїться критикувати владу, і вони все частіше відстоюють свою позицію, залучаючи до вирішення проблем громадські організації. Але невдоволених і досі не бракує.
RadioSvoboda.Ua