Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2015-05-20 12:01 | Сміла
Мітинг у Смілі за єдність, за пильність і відсіч провокаторам

Мітинг, який відбувся в центрі Сміли увечері 14 травня, відрізнявся від усіх подібних заходів як цього, так і попередніх років. Адже його метою була єдність смілян, єдність українців. Проводив захід відомий у минулому спортсмен, учасник Майдану в Києві і учасник АТО, громадський активіст Олексій Цибко. Він з обуренням говорив про те, що в місті з’явилися люди з важким стрілецьким озброєнням.



– Хто вони? Захищають когось? То хай скажуть кого. Ми хочемо покласти цьому край. До нас на мітинг приїхали активісти з усієї України, прийшли працівники медсанчастини №14, інші сміляни. Ми вже з’ясували, що за цими озброєними людьми стоять конкретні народні депутати України. Вони кажуть – це наші хлопці, усе, мовляв, під контролем. Та ми вже знаємо, що натворила партія регіонів і їх хлопці. Не треба „наших хлопців”, треба, щоб усе було по закону. У нас є правоохоронні органи, які мають право на зброю, тож тут нам не потрібно інших воєнізованих структур. Раніше ці озброєні люди представлялися правим сектором, тепер якимось правовим сектором. Ці люди не бачили війни. Тому ми швидко поставили їх на місце. І для цього нам не потрібно зброї. Ми роззброїли цих людей. Перемовини вів авторитетний Анатолій Медвідь – сотник 11-ї сотні Майдану. Нам це вдалося, бо ми робили це разом: сміляни, кияни… В єдності наша сила. Тільки разом ми змусимо владу рахуватися з нами.

„Те, що відбувається в Смілі – це відголоски того, що відбувається на Сході”, – Каміль Валетов

Як уже мовилося, в Смілу на мітинг приїхали люди і з інших міст України. Серед них були дуже цікаві особистості. Наприклад, Герой України Володимир Бороденко. Звання Героя він отримав за те, що організував виведення консульства Польщі з Криму 7 березня 2014 року. У листі, який він отримав згодом, написано: „Вдячні вам за активне сприяння і допомогу в евакуації Генерального консульства республіки Польща в Севастополі. Завдяки Вашій участі польські дипломати змогли безпечно залишити півострів в умовах поширення російської окупації. З повагою Ян Здановскі”.

Володимир Бороденко колишній боксер і спаринг партнер Володимира Кличка. Був в Афганістані вже після виведення звідти радянських військ…

– Я людина мирна, – говорив на мітингу Герой. – Але так вийшло, що зараз займаюся не улюбленою справою, а захистом Вітчизни. Кожен громадянин України зобов’язаний це робити. Я мрію, щоби ми в Україні об’єдналися. А влада прагне протилежного. На всіх рівнях. Так простіше нами керувати, нас грабувати. У нас у всіх однакові проблеми. За Конституцією ми є влада в Україні, а не депутати. І на Сході ми не воюємо, як тут казали, а захищаємо нашу країну. Це в Афганістані ми воювали, тут захищаємо. Я знаю, що таке бути разом. Тоді все вийде. Ми ж не грабуємо один одного. Нас грабують ті, що нас роз’єднують.

Бороденка підтримав бойовий командир Олексія Цибка, його друг Каміль Валетов:

– Те, що відбувається в Смілі – це відголоски того, що відбувається на Сході. А там війна, – говорив він. – Тож ми повинні згуртуватися, стати єдиними. Навіщо нам те, що відбувається в Донецьку і Луганську? Нам не потрібні на вулицях люди з автоматами. Нас намагаються спровокувати на відповідні дії. Будемо цьому протистояти. Сміла, Черкащина – це ментальний центр України, тут коренева система України. Що звідси вийде, те і буде в державі.

Виступав на мітингу також Олександр Третяков – сотник першої сотні самооборони Майдану і розвідник Айдару. Свого часу він був радником секретаря РНБО Андрія Парубія. Після Іловайська працює в групі Рубана по обміну військовополоненими. У Смілі він заявив: „Ми приїхали, щоби підтримати смілян, допомогти їм у вирішенні їхніх проблем через міністерства, з допомогою громадських організацій, волонтерів”.

Увагу привернув і колоритний чоловік в однострої. То був Сергій (позивний „Барс”). Колишній сотник 24-ї сотні самооборони Майдану родом з Івано-Франківська одразу з Києва поїхав на фронт, воював у розвідроті Айдару. Має високу нагороду від СБУ за те, що разом з її контррозвідкою під Луганськом вирахував і знешкодив злочинців, які мінували шахти, залізниці тощо.

– Нас 42 сотника було на Майдані, з них 6 – з Івано-Франківська. У моїй сотні були хлопці не лише з Західної України, а й з Донбасу, Криму, з центральної України, кияни, – розповідав він, відчувши мою зацікавленість. – Самооборона Майдану під кінець протистояння налічувала близько 12 тисяч чоловік. Потім більшість пішли воювати у різні батальйони. Приміром, сотник, мій побратим Висота став згодом комбатом 25-го батальйону, який виходив з Дебальцевого. Олексія Цибка я теж знаю з Майдану, з 8-ї афганської сотні Олега Івановича Міхнюка, який уже, на жаль, загинув в Айдарі. Афганці дуже багато зробили на Майдані, багатьох людей врятували від беркутівців, особливо 18 лютого в Маріїнському парку. То спогади про нашу згуртованість, єдність у відстоюванні наших прав, гідності. А найстрашніший мій спогад про війну на Донбасі – це те, як під Лутугіно за 20 хвилин ми втратили 12 побратимів. Прикро, але тоді ми своїх 200-х самі ж за власні кошти везли ховати. А вони загинули за нас усіх, за Україну… Я був серед тих, хто згодом створював спецпідрозділ „Гарпун”. Отримав поранення, три контузії. Зараз теж, як і Третяков, допомагаю звільняти наших хлопців з полону. Почав займатися цією справою ще в Айдарі. До речі, у нашому підрозділі служила і легендарна Надія Савченко. Її позивний „Куля”.

Я дивився на цих хлопців і думав про те, наскільки ми усі за минулий рік змінилися, і як же ж треба було постаратися владі все так зіпсувати, щоби люди, які пройшли крізь вогонь і смерть, їхали в Смілу мітингувати за єдність, за те, щоби таки завершити те, за що гинули їхні побратими… До речі, журналісти запитали в пана Анатолія Медвідя – чому все ж у Смілу? Він відповів:

– Сміла, Черкащина – то родинне ДНК українського народу. Це принципова територія для ворога, щоб вносити чвари між людьми. Тому тут застосовуються страшні, підступні технології…

І дійсно, згадаймо, з чого все починалося на Сході? З появи озброєних людей. І всі дружно робили вигляд, що нічого незвичайного не відбувається. А потім ці люди почали захоплювати правоохоронні структури, адміністративні приміщення. А потім на ті землі прийшла війна! У нас озброєні люди розповідають про захист ставків. На людину з „павуком” спрямовують людину з автоматом. У цьому є логіка? Є, якщо це елемент перевірки нашої „імунної системи”, бажання дізнатися, як далеко можна зайти, спроба спровокувати протистояння. На моє глибоке переконання абсолютна більшість населення у нас повторення подій на сході України не хоче. То не будьмо байдужими і „сліпими”, тож давайте об’єднуватися, гуртуватися, щоби давати відсіч чи то провокаторам, чи то просто нерозумним людям, які стали маріонетками в руках підступних ляльководів.

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua