Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2013-12-23 13:00 | Вінниця
У Вінниці хоче оселитися расист, що відсидів за вбивство чорношкірого



Расист, що убив людину, хоче перебратися жити у Вінницю. Ця справа була досить голосною у Харкові, рідному місті Михайла: він та його товариші-скінхеди, тоді ще неповнолітні, забили ногами чорношкірого чоловіка. А після цього ще й прихопили його особисті речі у вигляді сувеніра.





За словами Михайла, те, що тоді трапилося, він згадує з огидою до самого себе, а розуміння, чому він скоїв убивство, дає йому сенс життя на майбутнє. Адже він вирішив до кінця свого життя боротися з проявами расизму та ксенофобії. Почати він збирається з того, що пояснить покинутим напризволяще підліткам, що вони кращі і потрібні передусім собі. Він пише книгу для підлітків, яка має повернути їм віру в себе.

 


Расизм – ідеологія «непотрібних» - Все почалося, коли мені було років одинадцять, - розповідає Михайло. - Батьки постійно сварилися та звинувачували одне одного у чомусь. Але найбільш винним у всьому почувався я. Ніколи не забуду слів своєї матері: «Ти такий, як він». Я не міг захиститися чи протиставити що-небудь, я просто не знав, куди дітися.





Михайло почав прогулювати школу та перестав учитися, він почувався чужим у середовищі однокласників. І років до п’ятнадцяти він уже здружився з такими ж, як він сам, «непотрібними». - Жоден із нас не міг визнати, що ми гірші, ми це розуміли десь всередині і, мабуть, саме через це знайшли собі «вищість» від інших людей у расистській ідеології, - каже чоловік.

 

Мстився всьому світу

За словами Михайла, він не усвідомлював, що відбувається, коли вони били цього чорношкірого чоловіка. - Він майже не відбивався, лише просив цього не робити, - каже Михайло. - Я не знаю, які почуття були в інших, але я не відчував тоді жалю, наче мстився всьому світу, для якого мене не існувало.





Михайло зрозумів, що накоїв, значно пізніше, коли зміг ототожнити цього чоловіка з собою та усвідомити мотиви своєї поведінки. - Але мені пощастило, що я зміг вирватися з прірви нерозуміння себе, а тисячам підлітків, що проходять через такі самі складнощі, може й не пощастити, - розказує чоловік. - Тепер про пройдений мною шлях я хочу написати психологам та різним громадським організаціям. Збираюся описати, як мені вдалося вирватися, і попросити допомогти мені розробити програму дій, щоб захистити інших від «досвіду», який отримав я.



 

У Вінниці нічого не нагадуватиме про минуле - У в'язниці я зрозумів, що в рідний Харків не повернуся. Хочу почати життя наново, з усвідомленням того, що я зробив неправильно раніше, - каже Михайло. - Вінницю обрав, бо часто чув у новинах про це місто, і мені здається, що воно дуже привітне і люди у ньому менш агресивні, ніж у великих містах. У вінничан, напевне, є чому повчитися, адже в їхньому місті спокійно співпрацюють, живуть і вчаться люди з різних країн. Я чув лише про проблему із сомалійцями, але і в цьому напрямку вінницька влада робить крок назустріч людям, які потребують притулку.





I LikeNEWS.com


 




 

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua