Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2013-10-16 15:14 | Бердичів
Людина-легенда розсіяла над бердичівлянами пелюстки троянд Божої благодаті

 

Особливою урочистістю відзначилося цьогорічне вшанування католицькою громадою Бердичева постаті Святої Терези від Дитяти Ісуса. Католицька свята, монахиня-кармелітка, одна з трьох жінок, котру удостоїли звання Учителя Церкви – Тереза з Лізьє стала відомою на весь світ через безкінечну любов до Бога. Свою дорогу до досконалості юна дівчина охрестила "малою дорогою духовного дитинства", вважаючи, що Всевишнього можна любити не голосно, з пафосом, а тихо, у дрібницях, щосекунди і повсюди...

Аби розповісти про Святу Терезу та разом з усіма пережити духовне свято, до Бердичівського Санктуарію приїхала людина-легенда. Отець Серафим Тишко – одна із тих постатей, котра стояла у витоків відродження Кармелю в Україні та Бердичеві. Свою необхідність Богові священик відчув 40 років тому, а відчувши її, пішов дарувати Ісусову любов людям. На початку 90-х його частіше бачили на бердичівських вулицях, аніж у невеличкій капличці на Чуднівській. Кармеліт і досі з любов’ю згадує городян, які зупинялися, аби поспілкуватися із ним – християнським священиком.

Отець Серафим Тишко, монах-священик Ордену Босих Кармелітів: «Для мене немає значення народність: головне знайти зв'язок між собою, вірячи, що у нас є Творець. Він послав свого сина Ісуса на жертву, щоби той помер для мене. Я хотів би, аби люди знали, що він помер і для них також. Ми служили людям – в молитвах і зустрічах… Потім я зрозумів, що мій час закінчився. Так трапилося… Але половина серця залишилося тут – з Богом, у Бердичеві. Особлива була любов до тих перших людей, з якими ми зустрічалися у різних, дуже страшних умовах.»

Святу Терезу отець Серафим називає людиною, котра здатна у мить закохати у себе: ти любиш її, часто навіть не розуміючи, за що. Можливо тому, розмірковує священик, що ця юна дівчина змогла відчути безкорисливість Божої любові і подарувати йому такі самі почуття, не вимагаючи нічого навзаєм.

Отець Серафим Тишко, монах-священик Ордену Босих Кармелітів: «Маленька дівчинка, котра померла у 24 роки і нічого великого, начебто, не зробила у житті у плані практичному, зовнішньому, вона мала в обличчі, серці і житті щось таке, що кожен, хто її пізнає, розуміє, що вона – Його любов. Ця дівчина розуміє щось таке, що недосяжне решті християн. Чому? У монастирі якогось моменту вона була у темряві невіри. Але потихеньку зрозуміла те, що Ісус дає їй те, що сам пережив на хресті. Пережив для того, аби бути з людьми, котрі з різних причин опинилися у різних темрявах.»

За 20 з лишнім років отець Серафим лише одного разу – всього кілька годин – був у рідному його серцю Бердичеві. Весь цей час беріг у своїй пам’яті його людей та обриси Кляштору. Але нині, зізнається, милуючись величчю оновленого Верхнього храму, радіє з розуміння того, що все, засіяне ним та братами-кармелітами, отримало гарний врожай.

Отець Серафим Тишко, монах-священик Ордену Босих Кармелітів: «Ми чекали на нього багато років… Я прийшов сюди і співав прямо у склепіння. Була така акустика!... Цей храм є повний молитов. Тут бувають люди, які багато терплять. Бувають і такі, котрі шукають чогось і самі не знають чого. До храму приходять й такі, хто щось вже знайшов і має в собі вже молитву, трохи любові, трохи духовної боротьби. Любити за щось – то не проблема. Любити даром, безкоштовно, ось що дуже нелегко. Але вірю, що кожен має в серці таку іскру. Її потрібно роздмухати і тоді любов почне палити твоє серце. Немає істинно злих людей і Бог це знає.»

75 років тому любов до Бога Терези з Лізьє призвела до появи Згромадження сестер-терезіанок. Вони вже багато років працюють при Бердичівському Санктуарії і особливий для себе день разом із юними прихожанками парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії відзначили невеличкою виставою, присвяченою Святій Терезі.

Сестра Ольга, (згромадження сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса): «Сьогодні цілий день у мене в голові крутяться слова Пушкіна з «Казки про Царя Салтана»: «…если б я была царица, третья молвила царица, я б для батюшки царя родила б богатыря…». Любов дівчинки Терези до Бога – це почуття не дитини, а дорослої дитини. Вона ризикнула всім, покохавши Бога мало не до божевілля, вона віддала Йому все своє життя і він керував нею, володів нею, вів своїми дорогами. Господь зробив із нею те, що сталося з ним самим.»

Готуючись до вистави, говорять маленькі виконавиці, вони понад усе прагнули, аби Тереза розсіяла над Бердичевом дощ із троянд Божої благодаті – над хворими і здоровими, над щасливими і нещасними, над багатими і бідними.

Влада Павлович, виконавиця ролі Святої Терези у дитинстві: «Я бути виступати для неї… Ми всі так чекали цього дня і хочемо, аби ця вистава швидше почалася. Сестра Ніна нас підготувала, аби ми всі розповіли про сестру Терезу. Вона любила Бога, хотіла стати святою і Бог вислухав її.»

Свою святість Тереза називала «абсолютно простою». Дівчина щиро вірила у те, що родити у собі святість для Бога здатний кожен – в незалежності від віку, статі, статусу, освіченості. Вірять у це і сестри-терезіанки. Коли на людей посиплються троянди Божої благодаті, передрікають, світ перетвориться на симфонію Бога.

Сестра Ольга, (згромадження сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса): «Бог в один момент входить в такий глибокий зв'язок з людиною, що перетворює її в себе. Можна сказати, обожнює. Душа людини стає царицею перед Богом. Таку святість можна осягнути дуже швидко, навіть на ложі смерті. Коли хтось хоче полюбити Бога дуже сильно, Господь робить його святим.»

 

Телеканал "ВІК"

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua