Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2008-03-14 14:07 | Прилуки
Вихідні по-прилуцьки

Туристичний проект Першого національного каналу «Вихідні по-українськи» прибув до Прилук у складі чотирьох чоловік: головний редактор Любов Пилипенко, ведуча Тетяна Куликівська, оператор і водій. Так вони переважно й мандрують по всій Україні - по нікудишніх дорогах, заночовуючи іноді в провінційних готелях із далеким від ідеалу сервісом, перебиваючись туристичним чаєм у пластикових стаканчиках. 







Але, за словами самих же авторів проекту, всі незручності швидко забуваються, «…коли десь у глибинці натрапляєш на шедевр Пікассо чи Рембрандта або бачиш трипільські речі, створені на наших землях ще до того, як заклали перший камінь єгипетських пірамід...» 



Минулого ж тижня ці панове телевізійники приїхали в наші краї. Були тут не вперше, бо попередні роки вже відвідали Качанівку та Густинський монастир, робили передачу також про Соколиний хутір та Березову Рудку, що неподалік. 



Прилуки прийняли гостей безсніжного зимового дня. Одразу по приїзді опікувалася знімальною групою наша міська рада. Гостям було показано пам’ятник Шевченкові й частково історичні місця - ті, що відреставровані й непогано збереглися для телевізійної картинки. Хоча, в надвечірній розмові, пані Люба і Тетяна зізналися, що дуже вболівають і з задоволенням знімають для передачі руїни історичних пам’яток, аби збурити суспільство. Щоб спонукати все населення, і в першу чергу владу, до бажання реставрувати історичну велич краю, розвивати внутрішній державний туризм. 



Передача минулої суботи познайомила глядача з Прилуками загалом. І саме мене торкнулася та її частина, в котрій ішлося про відомого прилучанина, генія сміху Миколу Яковченка. Знімальна група мала розмову з племінницею Яковченка - Наталією Григорівною Гуцол. Разом з нею панове телевізійники поїхали до Миколиної садиби. А ввечері повернулися в мистецьке кафе «За двома зайцями», присвячене цьому ж чудовому актору. 



Тут їх гостинно приймав Ігор Павлюченко - хранитель пам’яті Яковченка у Прилуках. Зайшов привітати гостей також отець Віталій, духовник прихожан Собору Різдва Богородиці. Шкодував, що знімальна група не мала змоги відвідати хоч ще не реставрований, але таки не позбавлений колишньої величі храм Різдва Богородиці. 



Наталія Григорівна та її чоловік Борис Григорович виявились теплими людьми з чудовим почуттям гумору. Тож поки «Вихідні по-українськи» готували на кухні Миколині вареники, пані Наталія весело й багато розповідала історію свого життя, своєї сім’ї та свого дядька. 



Згадувала, як вступала в училище імені Глієра. Тоді Наталині батьки разом з Миколою Яковченком вирішили, що вона має піти по музичній стежині, бо закінчила з відзнакою музичну школу в Прилуках. Дівчина щойно навчалась у дев’ятому класі й зовсім не хотіла розлучатися з однокласниками, що були по-справжньому дружні. Але дядько Микола наполіг і, вони поїхали в Київ. 



Довготелесе юне дівчисько почувалося незручно, ідучи столицею поряд з приземкуватим дядечком. Тим більше, перехожі весь час озиралися за відомим актором, а декотрі шепотіли щось на кшталт: «Он, Яковченко іде…» Це було справжньою мукою для сором`язливої провінційної племінниці. 



На прослуховуванні в Наталочки все виходило. От тільки викладач, прихвалюючи абітурієнтку, весь час намагався її поторкати-погладити. Тож дівчина в обуренні вискочила з аудиторії й крізь сльози, зовсім розбита, розповідала про таку неприпустиму поведінку вчителя дядькові. Яковченко ж намагався заспокоїти її жартами, але ті жарти прийшлись не до смаку Наталочці. Тож згодом племінниця славного актора утекла з Києва назад до Прилук, так і не досклавши останнього вступного іспиту… 



Так в розмовах змайнув час, за котрий знімальна група «Вихідних по-українськи» встигла на кухні зліпити Миколині вареники - одну з найулюбленіших Яковченкових страв - і поговорити про характерності зіграних ним ролей. Панове телевізійники повернулись до Зеленої зали, прикрашеної фотографіями генія сміху й кадрами з фільму «За двома зайцями», де він зіграв роль Прокопа Сірка. Поки зліплені телеведучою та працівницями кухні вареники набули готовності, Тетяна і пані Люба ділилися враженнями од відвідин родинної садиби Яковченків. 



Насправді враження були дещо гнітючими, бо продана в 2004 році у приватну власність хатина вже не мала того квітучого й доглянутого вигляду, що за життя Яковченка, і навіть ще до моменту продажу. Пані Любов, головний редактор «Вихідних по-українськи», все запитувала: «Чи можете ви щось зробити з тією хатою?» І ми направду думали, а що ж ми можемо зробити... Бо стільки ще в Прилуках і навколо нереставрованого, загубленого й незаслужено забутого, що потребує відновлення його, цільового стратегічного планування, десь на років п`ять уперед, це як мінімум. 



А тим часом, маємо те, що маємо. Передачу про вихідні по-прилуцьки можна було переглянути минулого тижня. А хто не мав змоги дістатися голубого екрану в той день і в той час, заходьте якось на тематичний перегляд стрічок про актора до Миколиного кафе «За двома зайцями». Чи завітайте по книжки про Яковченка у книгарню. 



Оринка Григоренко,

голова прилуцького осередку

товариства «Просвіта».
 

Газета "В двух словах"

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua