Українські міста в Інтернеті
www.cityukraine.info
2007-05-16 15:26 | Прилуки
Прилуцький Мічурін
У кожного з нас є своє захоплення, своя улюблена справа. Хтось полюбляє автомобілі й віддає їм увесь вільний час, когось узяли в полон картини чи книги, дехто з дитинства не розминається з марками.



Прилучанин же Володимир Іванович Мартишко оточив себе справжньою красою - квітами. Він їх не просто вирощує на своїх п’яти сотках, а обожнює, як мати дитину.

І дарма, що це начебто й не зовсім чоловіча справа. Та тюльпанами Володимира Івановича милуються всі прилуцькі друзі й родичі, а не лише він сам. Величині та незвичному окрасу квітів можуть позаздрити навіть найвідоміші нідерландські селекціонери. До того ж, тюльпани, крокуси й гіацинти чоловік вирощує не для продажу, а для душі.

Захоплення квітами прийшло до Володимира Івановича випадково, ще у ранньому дитинстві. Одного разу мама принесла зі школи (працювала вчителькою) букет тюльпанів. «А дай-но і я спробую виростити такі ж квіти», - подумав малий і вже наступною весною у їхньому дворі з’явились перші полум’яні бутони.

- Ніхто, ніколи і нічого не розповідав мені про те, як правильно доглядати за квітами. Всі знання черпав із журналів та книжок. Постійно передплачував «Цветоводство», листувався з відомими селекціонерами та фірмами, які розповсюджували насіння різноманітних сортів квітів, відвідував виставки.

Жодного разу не повертався з відпустки з порожніми руками - завжди привозив щось новеньке, незвичне. Одного року намагався навіть виростити дикі тюльпани, що ростуть лише у Казахстані. Але не вдалося - через невідповідність місцевого клімату.

Більше сорока років минуло з того часу, як Володимир Іванович виростив свій перший тюльпан. Сьогодні двір прилучанина просто буяє ними: і червоні, й жовті, рожеві і фіолетові, прості та помережені, невеликі та гігантських розмірів. Краса неймовірна!

Але квіти - не єдине, чому віддає чоловік увесь вільний час. Володимир Іванович займається ще й садівництвом, вирощує виноград та полуниці, яблука й груші, смородину й малину - все, що може рости і плодоносити у нашій місцевості.

- 35 років тому сусід показав, як робити прищепи, - зізнається Володимир Іванович. - Я подивився, трохи почитав, розпитав у досвідчених людей і ... спробував сам. Вдалося. І - пішов далі. Прищепив навіть гілочки груші на горобині, що під ворітьми. Прижилися й родяться тепер смачні та запашні плоди на диво усім перехожим. А цей рік прищепив грушу на глід (вичитав у журналі). Тепер чекаю, що виросте.

Щодня зранку й до пізнього вечора, з весни й до весни Володимир Іванович на городі: то підсипає перегній, то підрихлює грунт, щось поллє, підв’яже, побілить, обробить від шкідників.

- А інакше ж нічого не вийде, - мовить чоловік. - Щодня по де-кілька разів навідуюсь до свого господарства. Буває, що сам не снідаю, а до тюльпанів та троянд поспішаю - провідати, як переночували, чи не дай Бог, кого мороз не захолодив, чи водички кому принесу. Вони ж бо живі, все відчувають. Я навіть розмовляю з ними. Коли у мене поганий настрій, щось десь не клеїться - мерщій на город йду. Там стає легше, я оживаю. Тож сад і город - моє життя.

Милуватися роботою золотих рук Володимира Івановича можна годинами. А восени, коли на невеличких яблуньках і грушах дозрівають плоди, обій-стя прилуцького Мічуріна перетворюється на земний рай. І так із року в рік - упродовж майже половини століття! - сила людської любові творить дива.

Тамара Жук
Газета «В двух словах»
№20 (686) за 17 травня 2007 року

© Інститут Трансформації Суспільства 2007-2019
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на цей сайт є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел./факс: (044) 235-98-28, 235-80-23. e-mail: editor@osp.com.ua