Лист від 06.05.2011 р. N 12789/7/15-0817 (Витяг)

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 Кодексу платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини (підпункт 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Кодексу). 

<...> Відповідно до підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів. 

Досліджуючи терміни, які наявні в підпункті 240.1.3 Кодексу, зазначимо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року N 187/98-ВР із змінами і доповненнями:
- відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;
- спеціально відведені місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. 

Підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено поняття "розміщення відходів" - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. 

У зв'язку з цим обов'язком платника податку є обчислення, нарахування та сплата до бюджету податку, а також складання податкової звітності у разі наявності факту розміщення відходів, відповідно зберігання (тимчасового розміщення до утилізації чи видалення) протягом звітного кварталу, крім розміщення обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів в умовах визначених підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Кодексу. 

Тобто в умовах Кодексу, починаючи з 01.01.2011 року, у підприємства є об'єктом та базою щоквартального оподаткування відходи (в тому числі <...> відходи виробництва: макулатура, металевий брухт (чорний та кольоровий), відходи деревини, поліетилену та поліпропілену, люмінесцентні лампи та побутові відходи тощо), що тимчасово розміщуються (зберігаються) в т. ч. на кінець звітного кварталу на власній території підприємства (до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів. Зауважимо, що виняток складають обсяги та види (класи) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
Зауважимо, що клас небезпеки відходів, характер місця розміщення відходів та зони розміщення відходів у навколишньому природному середовищі встановлюється органами МОЗ, за погодженням органів Мінекоресурсів. 

Щодо наявних залишків відходів на підприємстві станом на 01.01.2011 року, то оподаткуванню екологічним податком не підлягає частка виробничих відходів, яка залишилась на початок року (залишки відходів, які оприбутковані в матеріально-сировинному балансі виробництва тощо), і за розміщення яких сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища впродовж 2010 року, що документально підтверджено. Це стосується виробничих відходів, видалених та накопичених відходів станом на 01.01.2011 року (шахтні (кар'єрні) води, мули тощо) на власних територіях підприємства за розміщення яких сплачено збір за забруднення навколишнього природного середовища впродовж попередніх років, що документально підтверджено. 

Водночас, пунктом 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N 1218, із змінами і доповненнями (далі - Порядок), передбачено, що дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на один рік (пункт 18 Порядку). 

Відповідальність за правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне затвердження або незатвердження лімітів утворення та розміщення відходів несе власник відходів (пункт 20 Порядку). Контроль за правильністю визначення лімітів на утворення та розміщення відходів, їх дотриманням здійснюються органи Мінекоресурсів на місцях (пункт 21 Порядку). 


Заступник голови комісії з проведення
реорганізації ДПА України,
заступник Голови ДПА України О. Любченко