Вдома у Анатолія Походні з Ніжину живуть два справжніх вовка

“Ватажком зграї” став житель міста Ніжин Анатолій Походня. У нього вдома живуть два дикі вовки. На те, щоб знайти спільну мову з сіроманцями, житель Чернігівщини витратив три роки.

Ватажком сірих депутат місцевої ради називає себе з гордістю. Два вовка-самця дійсно слухаються і люблять свого господаря.

Анатолій Походня, ватажок вовків: “Отаким чином в нас проходило виховання. Він на мене гарчав, а я на нього”.

Два вовки - це вже зграя, пояснює господар сірих. Єдина можливість по-справжньому приборкати цих звірів – показати, хто головний. Три роки тому маленьких та беззахисних сліпих вовченят знайшли в лісі мисливці. Двох з них віддали Анатолію. Відтоді вони не розлий вода. Що таке ланцюг, ці хижаки ніколи не знали. Адже для диких тварин це страшне приниження. Прізвиськ у вовків також немає. Кличуть їх вовк великий та вовк менший.

Раз на тиждень чоловік вигулює своїх вовків подалі від людей у лісі або на полі. Каже, головне, аби випадково не надибати худобу. Бо потім звірів не зупиниш.

Сіроманці від свого ватажка далеко не відходять. Тим більше, коли гуляють вночі. Господар каже, гуляти з вовками після заходу сонця – одне задоволення.

Анатолій Походня, ватажок вовків: "Сразу чувствуешь себя диким зверем. Стараешься ровно дышать и не наступать на ветки. Весь налет цивилизации слетает в один момент”.

Поспілкуватися з цими красенями наважуються одиниці. Пес Грамофон один зі сміливців. З хижаками він ріс пліч о пліч, як Мауглі. Тому і нахапався вовчих звичок. Навіть нору собі вирив біля будки, розповідає товариш господаря сірих Володимир Куровський. Йому так само вдалося стати другом вовків.

Володимир Куровський, знайшов спільну мову з вовками: “Первый конфликт возник и я доказал, что я могу им сопротивляться. Без волнения, без страха. С тех пор расстояние между нами стало сокращаться”.

Бабця Марія Коваленко через сусідських вовків не дорахувалася двох курчат. Та зла на сірих не тримає. Каже, за свої роки і не таке бачила.

Аби вовки вели себе культурніше, мають бути ситі. Своїх “великого та меншого” Анатолій Походня годує раз на три-чотири дні. Адже в природі звірі теж не кожного дня їдять. Дає лише м’ясо. Точніше, усілякий м’ясний неліквід, який купує на місцевому базарі по 6 гривень за кіло.

Вовки розумніші за собак, каже чоловік. Аби це зрозуміти, достатньо подивитися в їх бездонні очі. Не раз Походні пропонували за його сірих великі гроші. Але чоловік відмовляє. Каже, братами не торгую.

http://www.novy.tv