2010-08-20 | Новоград-Волинський
Шановні новоград-волинці! 24 серпня український народ відзначає День Незалежності своєї держави. Ми вшановуємо найбільше творіння нації – незалежну і вільну Україну. Виповнюється 19 років, відколи збулася споконвічна мрія мужнього народу. Новоград-волинська громада у цей урочистий день відзначає ще й Свято свого рідного міста! Неймовірна пульсація об’єднання двох подій – загальнодержавної та місцевої відчувається у всьому — змінюється ритм життя міста.
Із тисяч народів і народностей світу майже 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти, серед них – Україна. Незалежність – це те, чого бажали здавна, до чого прагнули кращі сини і дочки українського народу. На тернистому шляху до неї багато українців поклали своє життя.
Сьогоднішній день прийшов як результат тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного розвитку суспільства. Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід, зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька ідея.
На нашому славному історичному шляху були віхи, які підносили наш народ до вершин цивілізації, визначали його заслуги перед людством, а саме: могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, започаткування власної державності в Українській Народній Республіці. Ми сьогодні пишаємося борцями за кращу долю Батьківщини, нашими письменниками, які, як ніхто, розуміли душу нації та її менталітет. Це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Володимир Сосюра, Василь Стус та багато інших. Ми вклоняємося тим, хто відстояв честь, свободу і незалежність Вітчизни!
Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходимо і сумні події. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій – муравйовські погроми, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла", чорнобильська трагедія. Але українці є нескореною нацією. Споконвічно вони боролися, аби наша земля, наша країна були вільними та незалежними. А історію держави слід знати, пам’ятати такою, якою вона була – з її великим і світлим, виносячи уроки з трагічного та помилкового.
Важливим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель стало прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет. В документі було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини.
Багато хто з нас пам’ятає березень 1991 року, коли керівництво Радянського Союзу винесло на Всенародний референдум питання про доцільність дальшого існування СРСР. Голова ж Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук у цій ситуації запропонував одночасно із загальнодержавним референдумом провести в Україні опитування населення з таким формулюванням: "Чи згодні ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?". 70 відсотків тих, хто узяв участь в референдумі, відповіли „так“ на питання союзного бюлетеня, 90 відсотків відповіли „так“ на сформульоване Л.М.Кравчуком питання. Так, не вступаючи у пряму конфронтацію з союзним центром, парламентарі України заручилися підтримкою народу для втілення в життя Декларації про державний суверенітет.
Відмежувавшись від підтримки подій антидержавницького перевороту в 1991 році у Москві, 24 серпня позачергова сесія Верховної Ради України проголосила Акт незалежності України. Цей представницький орган почав діяти як повноправний парламент незалежної держави. Було визнано необхідним створити Збройні сили України, прискорити формування Конституційного Суду. Урядові доручалося організувати перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, запровадити в обіг власну грошову одиницю і забезпечити її конвертування. Схвалення Акту проголошення незалежності України на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю населення республіки створило якісно нову ситуацію в Радянському Союзі. 8 грудня в Біловезькій Пущі було підписано знамениту угоду про створення Співдружності незалежних держав. СРСР припинив своє існування.
Реакція світового співтовариства на результати Всеукраїнського референдуму була несподівано дружною: протягом грудня незалежність України визнали 68 держав. А в 1992 році до них приєдналося ще 64 держави!
Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід’ємної ознаки незалежності. 28 січня 1992 року синьо-жовтий прапор був затверджений як Державний прапор України. Кожний народ, шануючи свою історію, шанує і свої святині. У 2004 році був підписаний Указ Президента про щорічне відзначення 23 серпня як День Державного Прапора України. Чисте небо і стигле жито – символи України. Поєднання цих двох кольорів – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. У лютому 1992 року парламент затвердив тризуб як малий герб України, символ, який використовували ще князі Київської Русі. Герб та Прапор узаконені у статті 20-ій Конституції України. Дуже непростими були 90-ті роки для становлення української держави. Надто тісно пов'язане з російською економікою, народне господарство України змушене було плентатися у фарватері курсу, який прокладався за її межами. Ціни на газ зросли за 1992 рік в 100, а на нафту — в 300 разів! 1993 рік був надзвичайно складним для нашого народу. Не було вироблено чіткої економічної, фінансової, податкової і цінової політики, яка б стимулювала виробництво. Під гаслами приватизації, комерціалізації йшов процес відвертої спекуляції, розбазарювання національних багатств, збагачення окремих осіб за рахунок пограбування народу. Перший Президент України Леонід Кравчук створив Надзвичайну комісію з питань оперативного управління економікою, яку очолив майбутній Президент України Леонід Кучма. Україна все частіше стала виходити на світові обрії.
1994 рік залишив по собі недобру пам'ять. Дійшли апогею економічні труднощі, поглиблені боротьбою на політичному Олімпі. Проте Національний банк майже подолав інфляцію — у липні й рівень став найнижчим за останні три роки. Однак це було результатом не комплексних реформ, а маніпуляцій з фінансами, від яких постраждали передусім ті, хто одержував заробітну плату. За 1990-1995 роки ціни на промислові товари, які споживалися на селі, зросли в 200 тисяч разів, а ціни на сільськогосподарську продукцію — в 34 тисячі разів. Це призвело до цілковитого фінансового знекровлення сільськогосподарських підприємств.
18 травня 1995 року парламент ухвалив Закон «Про державну владу й місцеве самоврядування». Згідно з ним Президент України одержував великі повноваження.
28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла основний Закон – Конституцію нашої держави – один із найдемократичніших документів світу. Цього ж року було зроблено початковий крок до закриття ЧАЕС — припинив дію перший енергоблок. Безсумнівним успіхом року в економічній сфері стала грошова реформа: 2 вересня 1996 року в обіг була введена гривня. З 19 липня по 4 серпня в Атланті (США) відбувалися XXVI літні Олімпійські ігри. За кількістю завойованих медалей олімпійська збірна команда України увійшла в десятку найсильніших спортивних держав світу.
31 травня 1997 року сталася знаменна подія: підписання Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною і Росією. 9 липня в Мадриді глави 16 держав і урядів країн, що входили до Північноатлантичного блоку, та генеральний секретар НАТО Хав'єр Солана, з одного боку, і Президент України Леонід Кучма, з другого, підписали «Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО». Широкі можливості для територіальних громад міст, сіл, селищ нашої держави відкрилися після прийняття Закону „Про місцеве самоврядування в Україні“.
Зовнішньополітичні досягнення України різко контрастували з внутрішньополітичними провалами, особливо в економічній сфері. Продовжувалося падіння промислового виробництва. Загострилася фінансова криза.
Осінь 1997-го — весна 1998 років минули під знаком виборів до Верховної Ради.
У наступному році спостерігається кризовий стан економіки і соціальної сфери, який перетворював президентські вибори, що мали відбутися цього року, на небезпечний під кутом зору національних інтересів країни референдум. Всенародне голосування, на жаль, так і не розв’язало суперечки щодо повноважень між органами державної влади. Більше того, результати референдуму 2000 року були визнані неконституційними. Цього року промислове виробництво вперше за десять років зросло на 5,3 відсотка. Порівняно з минулим роком збільшився випуск продукції в усіх галузях, за винятком паливної.
За останні десять років держава витримала дуже непростий і нелегкий тест на зрілість і життєздатність, відкривши шлях до верховенства права, демократичних і цивілізованих норма життя. Чергова річниця Незалежності України – не тільки час, коли треба підбити підсумки пройденого, але й належить дати відповіді на найбільш актуальні питання сьогодення для будівництва процвітаючого майбутнього. Хоч і на дев’ятнадцятому році зримі досягнення є, є і реальні підстави сподіватися, що вони з року в рік множитимуться. З'явилися обнадійливі перспективи, зароджується впевненість у завтрашньому дні, без чого так важко жити простій людині. Українська громада повинна нарешті усвідомити, що саме від неї залежить майбутнє країни, що лише вона, покладаючись на власні сили, може побудувати демократичне, громадянське суспільство, де найголовнішою цінністю стане людина, її права і свободи.
Сьогодні, святкуючи День міста, який співпав із 19-ою річницею незалежності нашої Батьківщини, можемо пишатися тим, що ми витримали всі випробування, гідно відповіли на всі виклики долі. Є радість від того, що більше почало народжуватись дітей і влада робитиме все, для того, щоб покращити умови проживання для майбутніх матерів та дітей міста. Є гордість від того, що наше місто займає передові позиції у соціально-економічному розвитку серед міст області. А завдяки перемогам і рекордам спортсменів, освітян, працівників культури про наше місто відомо далеко за його межами. Є відчуття консолідації громади, під час вирішення важливих проблем у мікрорайонах – чи то проведення газу, забезпечення теплом чи відзначення свята двору. Є відчуття зовнішнього інтересу до міста, коли ми активно співпрацюємо з проектами програми розвитку ООН, Українсько-Німецьким технічним співробітництвом GTZ, Міжнародним освітнім проектом, залучаються зовнішні інвестиції, приїжджають посли та представники з інших країн.
Усе, що хочеться сказати у День народження нашої держави і міста – любіть свою велику та малу Батьківщину! Свято Незалежності – це свято всієї громади, сім’ї, де важливим є кожен. Це свято нашої любові до рідного краю, свято надії на світле майбутнє. Ми сильний вольовий народ, нащадки славних, вільних козаків і легендарних гетьманів, ми достойні діти своїх батьків і з гідністю нестимемо горде ім’я – громадянин вільної країни – України.
З повагою
міський голова М.П.Боровець