"Вам, мабуть, траплялося чути, як десь рине далекий водоспад, коли все навколо сповнене стривоженого гуркоту, і хаос дивних, неясних звуків вихором носиться перед вами. Справді, чи не ті самі почуття вмить охоплять вас у вихорі сільського ярмарку, коли весь народ зростається в одне величезне страховище і ворушиться всім своїм тулубом на майдані та в тісних вулицях, кричить, гогоче, гримить? Галас, сварка, мукання, мекання, ревіння - все зливається в один безладний гомін. Воли, мішки, сіно, цигани, горщики, молодиці, пряники, шапки - все яскраве, строкате, безладне метушиться купами і снується перед очима", - так описав сорочинське торжище Микола Васильович Гоголь у повісті "Сорочинський ярмарок".
Полтавські ярмарки беруть початок із глибин віків. Дослідники історії нашого краю стверджують, що велика торговиця у Ромнах (а це теж була Полтавщина) існувала ще до батийської навали, тобто в період Київської Русі.
Здавна славилася своїми ярмарками й Миргородщина. Так періодичні торги у селі Великих Сорочинцях відомі з другої половини ХVІІ ст. На початку ХХ ст. щороку на Миргородщині відбувалося близько 80 ярмарків. Періодично організовувалися торги на тогочасній Миргородщині: у самому Миргороді, Хомутці, Великих Сорочинцях, а також у селах Матяшівці, Портянках, Кибинцях, Бакумівці, Зубівці, Баранівці, Попівці, Федунці, Савинцях, Зуївцях, Великому Байраці, Великому Перевозі, Корсуновій Слобідці, Петрівцях, Яреськах, Остапівці, Василівці, Устивиці, Шишаках, Комишні, Слобідці, Багачці. Ярмарки тривали від одного до семи днів і приурочувались, здебільшого, до релігійних свят. Проводилися вони в офіційно встановлені терміни і з заздалегідь визначеним днем відкриття. Дати проведення ярмарків фіксувалися в "Хронологічному списку ярмарків, що існували в Полтавській губернії" - видання Полтавського губернського земства.
У Миргороді ярмарки відбувалися шість разів на рік: Трьохсвятський у січні, Середопісний у березні, Вознесінський у травні, Володимирівський у липні, Різдвяно-Богородицький у вересні, Миколаївський у грудні, і тривали від п'яти до семи днів. На початку століття найзначнішими на Миргородщині за величиною грошового обігу були ярмарки у Миргороді, Великих Сорочинцях, Багачці та Комишні. Особливої уваги заслуговує Сорочинський ярмарок, оспіваний великим Гоголем. Жабокрицький майдан був місцем оптового і роздрібного продажу товарів, у XIX - на початку XX століть у селі щороку влаштовували п'ять ярмарків, які тривали 1-3 дні: Василівський на початку січня, Похвальний у березні, Святодухівський у травні, Здвиженський у вересні і Пилипівський у листопаді.
У роки панування тоталітарної ідеології ярмаркова справа у Великих Сорочинцях занепала. І лише 1966 року Сорочинський ярмарок було відновлено. Він набув нового змісту: це вже не просто місце торгівлі, це осередок культури, мистецтва, демонстрації досягнень сільського господарства та промисловості, місце відпочинку та розваг. Сорочинський ярмарок сьогодні - це гарний настрій, приємне спілкування, смачні страви, співаки і музики, а також ні з чим не зрівнянне і таке дивне відчуття української минувшини.
З 1999 р. Сорочинський ярмарок набув статусу національного.
Людмила Розсоха, заступник директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею.
16 серпня у приміщенні Миргородського краєзнавчого музею відбулося відкриття виставки, присвяченої Національному Сорочинському ярмарку, на якій відвідувачі можуть ознайомитися з історією виникнення ярмаркувань на Миргородщині.