Прилуки: Попереду у нас кращі часи

Напередодні професійного свята медиків відправляємося до Центральної міської лікарні за інтерв’ю з виконуючою обов’язки головного лікаря Ларисою Івченко. У кабінеті її не застаємо - терміново викликали до реанімації. Чекаємо у коридорі, де безперестанку снують головні учасники лікувального процесу. Один із когорти хворих – мій давній знайомий. 

Дізнавшись про мету нашого візиту, він радить: "Критикуйте їх, і якомога нещадніше!" Далі йде перелік претензій до медицини взагалі й прилуцької зокрема. Усе це уважно слухає жіночка років п’ятдесяти. Коли гнівна тирада закінчується, вона зауважує: "А я молюся на наших лікарів, бо вони мені доньку з того світу повернули". Ось так випадкові співрозмовники окреслили суть ставлення суспільства до людей у білих халатах. Хтось їх критикує, хтось молиться на них, але беззаперечний той факт, що жоден із нас не обходиться без їхньої допомоги. Саме до представників цієї найгуманнішої професії ми несемо свій відчай та біль, аби взамін отримати надію і видужання.

Розмова з Ларисою Івченко починається із запитань про колектив ЦМЛ, адже кадри, а тим паче медичні, вирішують усе. 

- На мою думку, Прилуцька ЦМЛ має значний кадровий потенціал, - каже Лариса Володимирівна. - Зі 141 лікаря 25 з вищою і 53 – з першою кваліфікаційною категорією. У 16 лікарів друга категорія. Медсестер у нас 403. У 12 з них вища, у 118 перша, у 69 друга кваліфікаційна категорія. З кожним роком число фахівців міської лікарні з вищою та першою категоріями збільшується, а це - зростання якісного рівня медичної допомоги населенню. Ми намагаємося зміцнювати й розвивати кращі традиції прилуцької медицини. А їх дуже багато, як і людей, котрі віддали цій галузі все своє життя. Цього року на урочистих зборах з нагоди професійного свята у спеціальній номінації будуть відзначені ті, хто пропрацював у медзакладах Прилук понад сорок років. І таких ветеранів близько тридцяти: лікарі, медсестри, санітарки.

Майже всі прилучани знають лікарів Василя Васильовича Барона, Валерія Григоровича Рухала, Анатолія Андрійовича Квача, Олексія Петровича Калініченка, Наталію Іванівну Оніщенко. У декого з них стаж, можливо, і менший, ніж сорок років, але всі вони дуже довго трудяться на ниві охорони здоров’я і своєю працею заслужили авторитет і серед колег, і серед хворих. 

- А як із молодими кадрами?
- Приємно, що колектив міської лікарні поповнюється молодими кадрами, котрі, як на мене, у майбутньому гідно продовжать справу своїх попередників. Це лікар-хірург Ігор Вікторович Євтушенко, лікарі-анестезіологи Ігор Борисович Лісиненко та Ірина Василівна Мельник. Вони прийшли до нас зовсім недавно, але вже встигли зарекомендувати себе із якнайкращої сторони. Є надія, що в лави ЦМЛ і надалі вливатиметься талановита молодь, хоча, на жаль, останніми роками престиж професії лікаря в Україні упав. І ми це відчуваємо. Якщо медичних сестер нашій лікарні не бракує, бо в Прилуках своє медучилище, то з лікарськими кадрами певні проблеми. Зокрема, не вистачає дільничних педіатрів і терапевтів, уже тривалий час вільна вакансія завідуючого приймальним відділенням. Нема кому чергувати на приймальному покої. Але оскільки ЦМЛ не може функціонувати без цілодобового лікарського посту, адміністрація залучає до цих чергувань сімейних лікарів. І я вдячна усім їм за розуміння проблеми і допомогу. 

- Прилуцька ЦМЛ ще ніколи не залишала трійки лідерів загальнообласного рейтингу медичних закладів: нижче третього місця ви не опускаєтесь...
- І це заслуга всього колективу. На даний час у Центральній міській лікарні 852 працівники і 18 відділень. У нас доволі потужні господарські служби. У цілому в лікарні розгорнуто 386 ліжок, працює денний стаціонар на 45 ліжок, денні стаціонари є і при амбулаторіях загальної практики-сімейної медицини, яких у Прилуках 5. Для зручності пацієнтів відкрито 2 поліклінічні відділення: одне, центральне, - в приміщенні ЦМЛ, друге – в будівлі старої поліклініки. Лікарня, лабораторія і рентген-кабінет працюють цілодобово. Також цілодобово чергують терапевти, хірурги, травматологи, акушери-гінекологи і реаніматологи. Якщо виникає потреба у вузьких фахівцях, залучаємо лікарів, котрі чергують удома. Відтак, міська лікарня готова рятувати хворих і вдень, і вночі. Особлива відповідальність на завідуючих відділеннями: саме вони тримають надання медичної допомоги на належному рівні.
- Уже другий рік поспіль у Прилуцькій лікарні працює філія обласного відділення штучної нирки. Вона виправдала сподівання медиків та хворих? 

- Безсумнівно. Спершу наш центр штучної нирки обслуговував тільки пацієнтів з Прилук, а зараз сюди звертаються по допомогу хворі з Прилуцького, Варвинського, Талалаївського, Срібнянського районів і навіть з Ніжина, що свідчить про якість роботи даної структури.
- Торік улітку переїхало в інше приміщення - капітально відремонтовану будівлю колишнього пологового будинку - інфекційне відділення. Кажуть, це було дуже доречно, оскільки вже за кілька місяців почалася епідемія грипу... 

- Старе й нове інфекційні відділення – як небо і земля. Тепер воно боксоване, має 45 ліжок (25 дитячих і 20 дорослих), відповідає всім сучасним вимогам. Новосілля інфекційного відділення дійсно було дуже доречним, адже взимку на Україну чекала епідемія грипу, котра супроводжувалася величезним ажіотажем. На базі старого відділення ЦМЛ не змогла б прийняти таку кількість хворих і надати їм усю необхідну допомогу. Колектив інфекційного відділення на чолі з Ольгою Євгеніївною Черненко працював на межі можливостей, без вихідних і свят. Завдяки самовідданості й професіоналізму цих людей серед дітей та дорослих не було жодного летального випадку. Тоді як в інших містах грип забрав десятки життів. Хворі з ускладненнями після грипу доліковувалися в терапевтичному відділенні (завідуюча Павліна Василівна Шинкаренко), і воно теж спрацювало на відмінно. До грипу були найбільш вразливі вагітні жінки, тож на період епідемії додалося чимало роботи гінекологічному й пологовому відділенням (завідуючий Василь Васильович Барон). 

Слід відзначити, що дуже багато з вагітними працювала лікар-гінеколог Ольга Іванівна Бароненко. Частина з них перебувала на лікуванні в реанімаційному відділенні (завідуючий Руслан Олександрович Дудка). Під час епідемії частково під інфекційне перепрофілювалося очне відділення (завідуючий Олексій Петрович Калініченко). Я дуже вдячна колективам усіх цих відділень за витримку й відповідальність. З грудня по лютий вони жили в режимі форс-мажору й гідно вистояли у боротьбі з грипом та істерією, що створювалася навколо нього. 

- Згідно з Конституцією, медицина в Україні безкоштовна, хоча насправді це вже давно не так. Медикаменти хворі, в основному, купують за власний кошт. Частина обстежень теж платна, тому що лікарня не в змозі закупити в повному обсязі необхідні реактиви. Якщо говорити медичними термінами, недофінансування вітчизняної медицини – хронічна хвороба. Як живуть з нею Прилуки?
- Увесь тягар фінансування медицини лягає на плечі місцевого бюджету, а він не гумовий і, попри всі старання й намагання, не може зайняти нішу, котру колись займала держава. 

Я не проти пріоритетів розвитку сільської медицини, але це несправедливо, коли обладнання, що розподіляється через державні структури, йде тільки на неї, а містам нічого не залишається. Сучасне обладнання в селах не використовується на повну потужність, бо там немає медперсоналу відповідної кваліфікації. Обладнання простоює без діла, а тяжкі хворі із сіл їдуть по допомогу у райцентри. У селах є на чому лікувати, а нема кому. У нас же навпаки. Можлива, згодом держава виправить цю помилку. Проте поживемо – побачимо. 

Нині ж ремонт і закупівля обладнання фінансуються місцевим бюджетом та спонсорами. Там, де це дозволяє закон, проводимо платні медогляди. Тобто, утримуємо, як можемо, медичну галузь з різних джерел. Але те, що вона недофінансована, видно кожному, хто приходить до лікарні чи в поліклініку. Тут треба побілити, там пофарбувати, десь не вистачає апаратури, а десь – простого стільця. Сподіваємося, що в Україні таки з’явиться обіцяна стабільність і ставлення держави до медицини зміниться на краще. А поки покладаємося на власні сили й ресурси. Протягом чотирьох останніх років не було жодного випадку, щоб ЦМЛ не отримала з місцевого бюджету сум, заявлених у кошторисі. Усе видавалося в повному обсязі. 

Ми не знали проблем ні з бензином, ні з наркотичними засобами. Окремо хотілося б зупинитися на забезпеченні інсуліном. Тому, хто не стикався із цією проблемою, вона може видатися незначущою. Хоча насправді інсулін для хворих на цукровий діабет – життя. У 2010 році місцевий бюджет виділить на придбання інсулінів понад 1 мільйон гривень, завдяки чому наші хворі, як і торік, не матимуть проблем з їх вчасним одержанням. І коли ми говоримо про це своїм колегам з інших міст, то вони щиро заздрять, що в Прилуках робота із забезпечення інсулінами на такому рівні. І тут слід віддати належне міській раді, адже без фінансів дане питання не вирішиш. Те ж саме і по пільговому забезпеченню медикаментами. Щомісяця з місцевого бюджету на закупівлю препаратів для пільговиків йде близько 32 тисяч гривень. Насамперед забезпечуємо ліками дітей, котрі перебувають на диспансерному обліку, інвалідів та учасників війни. Звісно, цих грошей не вистачає, але все ж 32 тисячі щомісяця – можливість закупити найнеобхідніше. 

- Якщо торік у ЦМЛ реалізувалися такі проекти, як центр штучної нирки, інфекційне відділення, то в нинішньому році вся увага - поліклінічному відділенню. Які зміни чекають на нього?
- Ремонт. У 2009-му там встановили шатровий дах, а тепер ремонтуються кабінети. Уже відремонтовані хірургічний та онкологічний, черга дійшла до отоларингологічного. Гадаю, ремонт поліклініки завершимо вже наступного року. Користуючись нагодою, хочу повідомити прилучанам, що при поліклінічному відділенні нашої лікарні відкрився кабінет довіри з питань ВІЛ/СНІДУ, де можна отримати консультацію, пройти анонімне обстеження. Це єдиний на Чернігівщині кабінет такого профілю, який має у штаті лікаря, психолога та медпрацівника. 

- У новорічному інтерв’ю "Граду" міський голова Юрій Беркут обіцяв, що в Прилуках буде відкрито відділення комп’ютерної томографії. Чи не вмер цей проект? Якщо ні, то розкажіть, будь ласка, про нього докладніше. 

- Відділення комп’ютерної томографії у Прилуках буде. Воно розміститься в другій половині колишнього отоларингологічного відділення (першу займає "Швидка"). Послуги комп’ютерної томографії прилучанам надаватиме київська фірма на своєму обладнанні. Знімки по Інтернету передаватимуться прямо в столичний Інститут нейрохірургії, де з ними працюватимуть висококваліфіковані фахівці. Вони ж і консультуватимуть. 

Вважаю, що відкриття відділення комп’ютерної томографії – знакова подія для Прилук, чергове підтвердження того, що на базі нашої лікарні можна створювати кущовий центр, який обслуговуватиме місто й прилеглі райони. І це не така вже й далека перспектива. Адже зараз вивчається питання щодо того, аби малопотужні районні лікарні (приміром, Варвинська, Срібнянська, Талалаївська) частково скорочувалися і спеціалізована допомога зосереджувалася на базі міської та, можливо, районної лікарень Прилук. 

- Ларисо Володимирівно, нехай усе буде так, як того бажає ваш колектив. Зі святом Вас і Ваших колег!
- Я теж хочу привітати всіх своїх колег з Днем медичного працівника. Від імені адміністрації ЦМЛ щиро дякую їм за відданість нашій справі й бажаю насамперед здоров’я їм та їхнім родинам. Натхнення у праці, щоб від своїх пацієнтів вони чули тільки слова подяки. Думаю, попереду у нас кращі часи. 

Розмову вела Марина Андрієнко 

За матеріалами газети "Град Прилуки" 
№ 24 від 16.06.2010 року