Жовтневому потрібен лікар. і – ремонт дороги...

...Кілька десятків кілометрів по звивистій асфальтівці – і ми у Жовтневому. Село зустрічає нас тишею, яку хочеться слухати, як музику, вдихати її, наче повітря. От де, справді, може відпочити душа. Від міста із його звичним гамором. Від ци-вілізації. Хоча... До Жовтневого теж наблизилася цивілізація. Тоді, як на території Жовтневської сільської ради заблимав “блакитний вогник” – провісник світлих сподівань на краще.

А, загалом, повсякдення у цьому населеному пункті – таке ж, як і в більшості інших, розмірено-спокійне, зі своїми перевагами і, як з’ясувалося під час особистого прийому голови райдержадміністрації Олега Нестеренка на території Жовтневської сільської ради, низкою недоліків.

На зустріч із очільником районної влади зійшлися, переважно, люди пенсійного віку (і не дивно, адже традиційно по селах основну частину населення становлять представники саме цієї категорії). А їм було що розказати і про що розпитати у керманича району. І порушити разом із головою сільської ради Миколою Степаненком цілий ряд назрілих проблем.

Зокрема, і про фельдшерсько-акушерські пункти, розташовані на території Жовтневого та Воровського. Перший із них ще з вересня – без завідувача. За словами М. Степаненка, бажаючих очолити цей ФАП – не густо. Місцеві жителі не хочуть, а приїжджим – не з руки. Бо, скажімо, чи зручно буде щоднини добиратися із Прилук до Жовтневого, а затим – назад, і все це – за мізерну лікарську зарплатню? Та й сельчани все одно у вечірній та нічний час марно сподіватимуться на отримання медичної допомоги... Некомфортно нині як працівникам, так і відвідувачам Воровського ФАПу: приміщення ще й досі не газифіковане...

У Жовтневському будинку культури – також “кадровий” дефіцит. Там ще й досі існують вакансії на посаду художнього керівника і... директора (ніхто не хоче в начальство?). А поштове відділення, розташоване на території сільської ради, працює тільки чотири дні. Парадокси глибинки.

На виїзному прийомі сельчани згадали і про транспортне сполучення між Прилуками та Жовтневим і Воровським. Люди задоволені, що кожного дня можуть добратися до міста, а також повернутися назад, до рідної домівки, на автобусі “Прилуки-Бажанівка”. І нарікають на те, що їхні села об’їжджає десятою дорогою автобус “Ніжин – Київ”: мовляв, раніше, коли цей автобус заїжджав на територію Жовтневської сільської ради, дістатися до Ніжина чи столиці було заввиграшки. Представники територіальної громади озвучили і причину, через яку наразі вимушені довго і незручно добиратися до згаданих міст: кепський стан дороги.

До речі, кілька слів про неї, про дорогу, яка веде до Жовтневого, і яку прокладено селом. Вона бажає (аж кричить!) бути кращою. Але...

Як пояснив голова Прилуцької райдержадміністрації Олег Нестеренко, районна влада не має права на цю дорогу, оскільки остання належить підприємству “Чернігівоблавтодор”. Тож, згідно із законодавчими приписами, посадовці району можуть мало: надіслати від¬повідне прохання згаданому підприємству і... чекати, як милості з неба.

Не секрет, що для селян особисте сільське господарство – додаткове джерело доходу (а, іноді, й основне!). І, як показав час, – досить мізерне. Приміром, як повідомляють жителі Жовтневого та Воровського, за літр молока Бобровицький молокозавод сплачує їм 1 грн. 40 коп. (порівняйте із вартістю пляшки найдешевшої “мінералки”...), а Прилуцький маслозавод і того менше – 1.20!

“А ми ж здавали молоко прилуцькому підприємству. Бо воно – платник податків до районного бюджету,...”, – навперебій розповідали люди, спілкуючись із головою райдержадміністрації.
Згадували і за інвесторів, які орендують землю на території Жовтневської сільської ради. Зокрема, про АФ “Прилуччина”. Це підприємство орендує переважну частину селянських паїв, однак через нестабільну фінансово-економічну ситуацію ще й досі не розрахувалося із сельчанами.

– У районі найгірша ситуація на “Прилуччині”, бо це підприємство заборгувало до районного бюджету і має найгірші показники урожайності, – пояснив Олег Нестеренко. – Вам треба визначитися, працюють чи ні ваші інвестори. Адже від них залежить розвиток будь-якого села... І рекомендую вам уважно вчитуватись у зміст договорів, які ви переукладатимете.

...Виїзний прийом голови Прилуцької РДА Олега Нестеренка на території Жовтневської сільської ради був мало схожим на офіційно-протокольний захід. Адже відбувався в дусі виняткової щирості та довіри. Влади до людей і людей до влади.

Ольга Іванченко.
Газета «Прилуччина», №80, 6 листопада 2009 року