У Миргороді 158 вулиць і 76 провулків. Їх загальна протяжність сягає понад 200 км. Серед них є дороги міжміського сполучення, як наприклад, вулиця Гоголя. А є і місцеві. Є вулиці з твердим покриттям, а є і без нього. Немає тільки таких, якими б жителі міста не їздили сюди-туди у своїх житейських справах. Радують око вулиці охайні, з твердим покриттям та нічним освітленням. Із кожним роком таких вулиць у місті більшає. Але ще з гоголівських часів збереглися і такі вулички, де «якщо зустрінуться дві однокінні підводи, то вони не розминуться». Тоді, якщо вірити Миколі Гоголю, дядьки тягли воза за задні колеса у протилежний бік, на широку вулицю. Тепер, звісно, зустрічаються автомобілі. Але від того роль вулиці у повсякденному житті тільки зросла. Так чи інакше, а вулицею та дорогою на ній користується кожний із нас. Кому в ці спекотні липневі дні випало бути в центрі міста, той сам бачив свіжий, кольору крила ворона асфальт на вулиці Гоголя від перехрестя з вулицею Незалежності до вулиці Грекова уже на протилежному березі Хоролу.
- Чи й не дивина? – скажете.
Скажу, що спочатку так і я подумав. Але відповідальний за дороги начальник управління житлово-комунального господарства міської ради Анатолій Богиня переконав мене, що так тільки здається на перший погляд. Такий підвищеної якості асфальт є тільки у Полтаві та Миргороді. Чому так? У обласному центрі зустрічали численних зарубіжних гостей із нагоди 300-річчя Полтавської битви. А миргородці достойно відзначили 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Отож, як по великому рахунку, саме нашому славнозвісному землякові та підприємливості керівників міської ради і треба завдячувати тим, що «Облавтодор» виділив ресурси на те асфальтування.
Втім, не одним махом усе робилося. Щоб і в нас усе було не гірше, як у тій Європі, на яку задивляємося, умільці з очолюваного Борисом Мелашенком ЗАТ «Миргородсервісшляхбуд» виконали ту роботу, яку дорожники називають ямковим ремонтом. Майстер Юрій Чупайда, екскаваторник Іван Харченко, водій самоскида Сергій Коростильов та інші шляхбудівці добре постаралися, щоб замостити старі вибоїни та тріщини.
У нове асфальтне покриття вулицю Гоголя в центрі міста за європейською технологією зодягли київські майстри з австро-української фірми «Бінд-нова Україна». Нове асфальтне покриття, так запевняють постачальники, гарантує краще зчеплення коліс автомобіля з дорогою, стійкіше до атмосферних опадів, перепадів температури, довше служить без ремонту. Приємною новиною є вперше у Миргороді розмічена не звичною білою фарбою, а кольоровим пластиком пішохідна «зебра» через вулицю Гоголя від ринку до центрального входу на курорт. Для зручності водіїв та пішоходів там же буде встановлено світлофор.
Поки стоїть сприятлива для вкладання асфальту погода, ремонтники лагодять дорожнє покриття по вулицях Сорочинській, Багачанській, Старосвітській, Боровиковського, Данила Апостола та інших. У першу чергу, звісно, тих, по яких їздять пасажирські автобуси та маршрутні таксі. Доріг, які потребують ремонту, у місті більше, ніж фінансових та матеріально-технічних можливостей. Криза й тут дається взнаки. Але було б неправильно перед неминучими труднощами безсило опускати руки. Для того у місті і створені ради мікрорайонів, щоб залучати самих жителів до реалізації наданих законом «Про місцеве самоврядування в Україні» положень про поліпшення умов життя і праці людей.
Скажімо, у мікрорайоні «Мінзаводський», де головою самоврядної ради є депутат міської ради Сергій Михайленко, а секретарем також депутат міської ради Катерина Терещук, поблизу сироробного комбінату забудувалися нові вулиці. Новоселам треба мати під’їзд до своїх осель? Ще б пак.
Жителі вулиці Криничної згадали хоч і не нову, зате таку, що ніколи не старіє істину про те, що влада швидше допомагає тим, хто і сам щось робить. Не будемо гадати скільки б часу довелося чекати новоселам, коли б дійшла черга до вулиці Криничної на задвірках міста. Скинулися, хто скільки зміг на щебінь. Міська рада підтримала ентузіастів. Там дорога буде проїжджою за будь-якої погоди.
Приклади кооперування коштів на благоустрій вулиць є і в інших мікрорайонах міста. То і є конкретний вияв самоврядування. Бо ж хоч як крути-верти, а проїжджа частина дороги на кожній окремо взятій вулиці у першу чергу потрібна жителям саме тієї вулиці.
Через велику повагу до генія Миколи Гоголя не хотілося згадувати оту миргородську, пригадуєте, «всяку бабу, яка йшла викидати на головну вулицю те, що їй непотрібне». Та прикра зустріч із літературною «бабою» в особі молодика за кермом червоних «Жигулів», вразила, вибачайте, печерним хамством. Згадуваний начальник усіх вулиць та доріг у місті Анатолій Богиня з гордістю показував чепурну вулицю Гоголя. Зупинилися перед світлофором біля пошти. Поруч пригальмували «Жигулі». Водій не гаяв часу. Опустив скло у дверцятах і заходився спорожняти переповнену недопалками попільничку на вимитий до блиску асфальт. На зауваження відреагував так, що краще б його нікому не чути. Прибиральниця у оранжевому жилеті бачила те і щось хотіла сказати, але блимнув світлофор, і за гуркотом моторів ми вже не розчули її слів.
Мимоволі згадалася розповідь поважного менеджера, як він повертався з відрядження до однієї з південноазіатських країн. До аеропорту їхав на таксі, хвилювався. Димів сигаретою. Недопалок жбурнув через вікно на дорогу. Водій і оком не моргнув. Зупинив автомобіль, забрав на дорозі недопалок, поклав до попільнички і поїхали далі.
Не певний, так воно чи ні, але той чоловік говорить, що за недопалок йому і досі соромно.
Якби йшлося про недопалок чи хай хоч і викинуту на вулицю Гоголя повну пригорщу сміття, повірте, сам по собі вчинок не вартий дірки від бублика. Але ж то приклад хамського ставлення до зробленого руками інших. А через них і зневага до людей праці взагалі.
- Ет! – мовляв. – Кому треба – приберуть… Тільки не подумайте, що той водій червоних «Жигулів» такий нечупара. Нічого подібного.
Якби хтось знахабнів і кинув на підлогу у його квартирі недопалок чи щось подібне, то краще не знати, якою була б реакція господаря. Тим часом наша газета не випадково називається «Миргород – наш дім». А затишно чи не дуже живеться миргородцям у своєму спільному домі-залежить насамперед від нас самих. Які ми господарі – такими будуть і міські вулиці та дороги. Миргород не випадково визнано одним із кращих серед подібних за розміром міст України. То заслуга міської влади. Честь та відповідальність треба ділити порівну на всіх жителів Миргорода.
Леонард НІКОЛАЄНКО.
На фото: Хазяйка вулиці Раїса Петрівна Мілюкшина - одна з тих трудівниць «Комбінату благоустрою та озеленення», які прибирають у місті.
Алушта
[версія для друку]
[обговорити на форумі]
