З голих – по нитці…

За таким принципом у Черкасах намагаються забезпечити рентабельність комунальних тарифів

В Черкасах вже рік ініціюють референдум щодо дострокового припинення повноважень міської ради та міського голови Сергія Одарича. Перипетії, які супроводжують цей тривалий і поки що безрезультатний процес, проливають світло на те, чому Закон про місцевий референдум є, але не тільки провести цей захід, а й завершити його по суті, нікому не вдається.

ТАРИФИ З ЧИНОВНИЦЬКИМ «ДОВАЖКОМ»
Бродіння серед жителів Черкас, яке призвело до активізації опонентів, створення досить потужного спротиву чинній міській владі, розпочалося більше року тому. Особливе невдоволення населення викликала політика міської влади щодо модернізації комунальних підприємств і пов’язаного з цим різкого підвищення тарифів на послуги. Наприкінці грудня позаминулого року сесія міськради після тривалих наполягань міського голови прийняла рішення «Про надання дозволу КПТМ «Черскаситеплокомуненерго» на отримання кредиту ЄБРР». Це, здавалось би, чисто технічне рішення насправді мало важливий соціальний, навіть політичний підтекст. Оскільки опоненти чинній владі підказали людям, що насправді відбувається. На їх думку, міська влада, замість того, щоб проводити модернізацію міського господарства за рахунок муніципальних доходів – продажу землі та оренди майна – прагне всі видатки, включаючи й повернення кредитів, перекласти на жителів міста шляхом різкого підвищення плати за комунальні послуги. Міський голова цих намірів, власне, і не приховує, публічно заявляючи, що поки він голова, то «не допустить того, щоб тарифи були збиткові», вони, мовляв, «мають забезпечувати хоча б мінімальну (на рівні 1-3 відсотки) рентабельність». Чому міська влада, куди надходять кошти від різного роду муніципальних оборудок, не може взяти на себе частину витрат якщо не на комунальні послуги, то хоча б на модернізацію систем, Сергій Одарич не пояснює. Як і те, чому, накладаючи непомірне навантаження на населення, в муніципалітеті так «роздулися» штати чиновників, що утримання апарату управління не вкладається в жодні рамки.
Причина такого замовчування зрозуміла. Кошти, які затрачаються, в кілька разів перевищують норматив. В невеликому обласному центрі, крім міської ради і виконкому, є ще дві районні структури управління. А чиновники тим часом у пошуках того, як звести кінці з кінцями, ініціюють не оптимізацію управління, а підвищення тарифів.
Якою ціною досягається рентабельність комунальних підприємств, видно з розрахунків оплат. З літа минулого року в місті впроваджено так звану двоставкову плату за теплопостачання. Першу, умовно-постійну ставку (а це 1,25 гривень за 1 квадратний метр) споживачі сплачують цілий рік, другу, умовно-змінну ставку (2,14 гривень за метр) – лише під час опалювального сезону. Сергій Одарич вважає, що це дуже зручно, оскільки комунальники, отримуючи живі гроші, «мають змогу вчасно проводити ремонти і модернізацію мереж», платити достойну зарплату фахівцям.
З цим опоненти міської влади не сперечаються, погоджуючись, що коли є кошти, то навіть нездалий керівник спроможеться на такий-сякий результат. Заперечення викликає інше. Те, що кошти на модернізацію, по-суті, черпаються не з муніципальних доходів, а з кишень черкащан. Розрахунки свідчать, що за сумнівне задоволення платити за такими тарифами (зокрема, двоставковим) витрати сімей зростають не на відсотки, а в рази. Ось що, приміром, має сплачувати сім’я, яка мешкає в «демократичній» двохкімнатній квартирі на 60 «квадратів». Коли опалення немає, то все одно щомісяця треба сплатити 75 гривень. А в період, коли воно з’являється, – 203,4 гривні. А це в кілька разів більше, ніж у містах, на які черкаські «новації» ще не розповсюдились. Причому, з усього видно, таку плату за опалення чиновники муніципалітету не вважають надмірною і продовжують підвищувати ціни на інші послуги.
Один із заступників міського голови Черкас (міста, в якому число офіційних безробітних останнім часом зросло не на одну сотню, а за даними профспілок, лише в березні у відпустки за свій рахунок відправлено 17,5 тисячі працівників) порадував збіднілих земляків звісткою, що тарифи на опалення поки що піднімати не будуть, а от за гарячу воду доведеться платити більше. З 5 березня міськвиконком Черкас, виконуючи відому «установку» мера (що тарифи не можуть бути збитковими), справді підвищив плату за гарячу воду. Якщо раніше в розрахунку на мешканця треба було платити 25,29 гривні на місяць, то з квітня – уже 31,09 гривні. Тож, коли в уже згаданій двокімнатній квартирі мешкає четверо осіб, то до 203,4 гривні за опалення долучається ще й 124,36 гривні за підігрів води. І це вже проблема навіть для людей середнього достатку! Але чиновники свого добилися – рівень рентабельності цієї послуги зріс. А купатися, як відомо, влітку можна і в ставку. 

А РЕФЕРЕНДУМ НЕ БАЖАЄТЕ?
Однак, із свого боку, зробили висновок і мешканці Черкас: для міста «нерентабельний» сам Одарич! І звичайно ж, невдоволенням значної частини населення не забули скористатись опоненти. В ході мітингів і пікетів ще в минулому році сформувались ряд громадських організацій, серед яких виділився «Народний фронт». Він і очолив рух за проведення місцевого референдуму.
Спроби ініціювати плебісцит і навіть розпочати роботу ініціативних груп з його проведення вживалися і раніше. Але оскільки їх ініціювали люди, близькі до тієї чи іншої гілок міської влади, то черкащани особливо ними не переймалися, вважаючи їх за чергові партійні ігрища, в ході яких різні угруповання для досягнення власних цілей лякали чи шантажували одні одних. Само собою зрозуміло, що такі акції лише декларувались, але не проводились. Та коли «Народний фронт» організував у лютому та березні кілька заходів, в яких взяли участь по кілька тисяч протестувальників, до його закликів провести референдум щодо відставки всього складу місцевої влади почали ставитися відноситись серйозно. Як населення міста, так і чиновники муніципалітету. Одна справа, коли різкі кроки щодо очищення влади лише декларуються, без наміру довести справу до кінця, і зовсім інша, коли громадську організацію, яка спромагається на рішучий крок, підтримує широкий круг населення.
Акції, організовані «Народним фронтом», відзначались чіткою спрямованістю. На мітингу 12 лютого нинішнього року протестувальники поставили перед міською владою чіткі вимоги – «встановити оплату за житлово-комунальні послуги, теплопостачання, водопостачання та водовідведення на рівні листопаду 2008 року», відмінити рішення сесії міськради щодо надання дозволу «Черкаситеплокомунергро» на отримання кредиту ЄБРР, «скоротити чисельність чиновників виконкому та його управлінських структур – утричі, а видатки на їх утримання – удвічі». Ще один пункт вимог показував напрям подальших дій, оскільки ставив вимогу «передбачити в бюджеті на 2009 рік кошти на проведення місцевого референдуму про недовіру міському голові і міськраді а також на організацію дострокових виборів».
На підтримку цих вимог було проведено ще кілька загальноміських акцій. В умовах наростання протестного руху створились можливості просуватися далі. На початку березня в приміщення обласної федерації профспілок (вибір місця мав продемонструвати незалежність руху від будь якої політичної сили) відбулися збори громадськості. Після обговорення ситуації, що склалась у місті, було ініційовано проведення референдуму – сформульовано питання, які будуть винесені, утворено 12 ініціативних груп з організації плебісциту. Всі дії, що відбувались на зборах, було запротокольовано, документи передані в міськраду на ім’я міського голови.
У відповідності з законодавством, ініціативні групи мали бути зареєстровані, а представникам громадськості видані підписні листи. Але, як правило, саме на цьому етапі (при наближенні до конкретної справи) чиновники вживають всіх заходів, щоб зупинити процес. Черкаси в цьому плані не стали винятком. Міського голови в муніципалітеті в цей час не виявилось, він виїхав за межі міста чи то на відпочинок, чи то на лікування, а заступники, які поперемінно заміщали його, відмахувались від ініціаторів референдуму, як від набридливих мух. Зрештою, протестувальники отримали листа за підписом секретаря міськради Василя Маринкевича, в якому стверджувалося, що оскільки при проведенні зборів громадськості і при оформленні протоколів були порушення закону, то ініціативні групи реєструватися не будуть. При цьому, які саме «порушення» відбулися, чиновники не уточнюють.
Представники громадськості, вважає керівник «Народного фронту» Володимир Мамалига, діють з максимальною толерантністю і строго за законом: «Хочемо одного – щоб черкащани дістали належне їм право виявити на референдумі своє ставлення до чинної міської влади, яка погрузла в корупції та зловживаннях. Закон порушують не представники громадськості, які в ході протестних акцій не допускають жодних екстремістських дій, а чиновники, які не зупиняються ні перед чим, щоб не дати можливості провести референдум».
Позиції, як бачимо, різні. До діалогу між міською владою і «вуличною» опозицією справа не доходить. Кожен з опонентів діє у свій спосіб. Міський голова Черкас взявся за активне налагодження (мабуть, таки послаблених) зв’язків з виборцями. Зі звітом муніципалітету за минулий рік він виступає на підприємствах, в Будинках культури міста. Не зменшують активність і його опоненти. Причому вони теж переносять роботу з людьми на місця. Не зареєстровані в міськраді ініціативні групи розгортають діяльність в мікрорайонах. Кожна з таких ініціативних груп у травні-червні проведе збори жителів мікрорайонів, на яких буде обговорена ситуація в місті, обрано представників громадськості для координації і організації дій в масштабах міста. Тиск на міську владу зростає. Результати такого протистояння якщо й не призведуть до позачергових виборів у Черкасах, то обов’язково позначаться на чергових, підготовка до яких, по суті, вже розпочалася.

Євген ІВАНЕНКО
Газета "Місто і люди", №8, 2009