Покарання тимчасовістю

В умовах затяжної «безголовості» фастівські депутати міняють секретарів міськради ще частіше, ніж в Україні змінюються прем’єри, а тим часом проблем у комунальному господарстві міста стає дедалі більше…

Фастів – потужний залізничний вузол, місто обласного значення з майже 50- тисячним населенням і солідним бюджетом (із якого кілька років поспіль держава навіть вилучала до 10 відсотків зібраних коштів). Основні надходження – податки з доходів фізичних осіб, від низки підприємств «Укрзалізниці» та приватних структур. Але останнім часом тут усе більше заплутується клубок найрізноманітніших проблем, породжених одними й тими ж обставинами – тимчасовим характером керівництва містом. Борг за спожитий газ виріс у Фастова майже до 10 мільйонів гривень. У багатьох оселях із кранів тече вода неякісна та й ще з великими інтервалами. Ледве «булькає» бізнес – місцеві приватні підприємства вже тягнуть за собою чималий «шлейф» боргів із заробітної плати. І в усіх цих негараздах, на жаль, дуже мало схожого на «тимчасове»… 

В статті «Доки триватиме безголів’я?» («Місто і люди» №2, 2009) йшлося про те, як за неповні два роки міськрада замінила тут чотирьох очільників. За цим показником місто стало рекордсменом не лише у Київській області. Список «відставників» відкрив позаторік міський голова Володимир Тимофєєв, який, можна сказати, запровадив «тілесні покарання» депутатів. Принаймні одному з них таки дісталося. І був суд із обвинувачувальним вироком. Відтак у зв’язку із судимістю сесія міськради достроково припинила мерські повноваження Тимофєєва. Втім, оскільки він одразу звернувся до суду (до речі, розгляд справи триває і донині), тема нових виборів міського голови відпала сама по собі, адже проводити їх можна лише по завершенню усіх судових процедур. От відтоді «булава» у Фастові пішла по руках… 

Новому секретареві міськради Володимиру Смирнову (котрий за законом автоматично почав тимчасово виконувати обов’язки міського голови), деякі депутати – зокрема, «нашоукраїнці» – створили такі нестерпні умови, що чоловік привселюдно кинув оту «булаву». На його місце прийшов висуванець від фракції БЮТ Богдан Короленко. Але зовсім недовго протримався й він. Молодого гуманітарія (історика за фахом) підвела, як стверджують його колеги, «амбітність і відсутність господарського досвіду». За короткий час Короленко пересварився чи не з усіма депутатами, й ті зрештою задоволено проголосували за його відставку. Натомість обрали секретарем міськради «нунсівця» Віктора Сальникова. 

Цей затримався на посаді виконуючого обов’язки міського голови найдовше – дев’ять місяців. Але в результаті нічого нового в раді так і не народилося. Окрім… чергового т.в.о. 26 березня цього року 28 депутатів із 46 висловили й Сальникову недовіру та достроково припинили його повноваження – за «низку вчинків, несумісних з інтересами міської громади». На цій же сесії новим очільником ради (а відтак і Фастова) депутати міськради тридцять одним голосом обрали Галину Поліщук – директора місцевої музичної школи. Вона, на думку більшості, мала неабиякий досвід у господарських питаннях, оскільки тривалий час займалася не так творчими питаннями, як ремонтом закладу, його тепло- і водопостачанням тощо. До того ж була депутатом ради трьох скликань… Але саме відтоді в раді розпочалася така «музика», що хоч, як кажуть, святих із хати винось! Відправлений у відставку Сальников своїм розпорядженням (хоча вже й був, як мовиться, не при «дєлах») узяв та й «заветував» рішення ради!
9 квітня постійна депутатська комісія з питань розвитку місцевого самоврядування ініціювала скликання позачергової, 51-ї сесії, на якій збиралися розглянути питання про відхилення розпорядження, яким Сальников «заветував» свою відставку. Проте зібралося на сесію лише семеро депутатів і засідання не відбулося. І саме цей (задокументований в акті) факт, на думку прибічників звільненого секретаря міськради, свідчить про одне: вето на рішення про відставку не подолано, отже він лишається діючим секретарем! Наступного дня відбулася ще одна позачергова сесія (за тим самим номером, що й перша), але призначена Галиною Поліщук. Вона зачитала судову ухвалу щодо призупинення рішення депутатів про відставку пана Сальникова, яку отримала буквально за кілька хвилин перед початком зібрання. Документ викликав неабияке обурення більшості: ігноруючи обов’язковість його виконання, депутати взяли інформацію до відома, підготувала апеляційну скаргу і ще раз одностайно підтвердили легітимність новообраного секретаря – тобто Галини Поліщук… Так за відсутності мера Фастів отримав одразу двох виконуючих обов’язки. Тимчасово. 

За словами Віктора Сальникова, рішення депутатів «неправомірне», адже саме при ньому Фастів уперше зайняв друге місце серед інших міст Київської області за соціально-економічними показниками. Своєю незаперечною заслугою пан Сальников вважає також і те, що наприкінці минулого року бюджетники отримали не лише заробітну плату, а й надбавки та матеріальну допомогу до відпусток тощо. Список великих діянь на благо Фастова був, очевидно, настільки великим, що екс-секретар (чи то в.о. міського голови?) доручив оголосити весь перелік своєму помічникові. За таке ж медалі треба давати, а не з роботи виганяти! Розпочато капітальний ремонт деяких доріг, дахів і під’їздів. До комунальної власності повернуто тепломережі (чого не змогли зробити попередники). Завдяки цьому влада отримала безпосередній контроль за діяльністю підприємства, може впливати на його фінансово-економічну та тарифну політику, надавати у разі чого фінансову допомогу, а також призначати нових керівників… А плани які були! Наступним кроком мала стати приватизація деяких котелень, кошти від якої пішли б на погашення боргів, модернізацію тепломереж. Але головне – зумів домовитися з Академією аграрних наук про передання місту частини угідь дослідного господарства «Фастівське» (270 гектарів) аби забезпечити людей земельними ділянками для ведення особистого господарства. За що, начебто, й постраждав.
Прихильники відстороненого секретаря подейкують, що за місяць до березневих подій до Фастова навідувався народний депутат із фракції БЮТ у Верховній Раді, який поставив кілька умов перебування пана Сальникова на посаді, але той відмовився їх виконати. Тоді, мовляв, партія почала «тиснути» на своїх членів у міськраді, що й спричинило відставку секретаря…
Ця «легенда» і зігріває тепер душу відставленого, бо свою ухвалу про призупинення рішення «доленосної» сесії суд таки скасував. І віднині новообрану Галину Поліщук можна вважати легітимним секретарем міськради. Тут би їм усім – колишнім і нинішнім – заспокоїтися нарешті та взятися за роботу замість з’ясування стосунків. Та, мабуть, пече… 

– Ті, хто потрапляв у керівне крісло, чомусь одразу забували, що вони – не мери, а лише секретарі міськради на яких покладено певні обов’язки з управління містом і депутатським корпусом, – пояснила Галина Поліщук. – Віктор Сальников, відчувши себе господарем міста, із жовтня минулого року в обхід депутатського корпусу надавав дозволи на проведення передпроектних робіт з надбудови мансардних поверхів на об’єктах комунальної власності своїй дружині та одно- партійцеві, на спорудження готельного комплексу з дитячим кафе за міським Палацом культури, що може призвести до руйнування фундаменту і стін. Взяв на баланс міста «теплове» господарство разом із багатомільйонним боргом (як його погасити нині – невідомо). Хотів зробити те саме з водоканалом, але не встиг… Влада начебто отримала від дослідного господарства 270 гектарів землі, але фактично може розпоряджатися лише 135-ма гектарами (така була домовленість з керівництвом академії). Хто освоюватиме решту території і де державний акт на землю – невідомо. Чимало є претензій і до списків: серед бажаючих отримати наділи багато тих, хто вже давно їх має. Усе це викликало невдоволення у більшості депутатів і вони проголосували проти такого «стилю» керівництва. Моє ж завдання сьогодні – утримати ситуацію під контролем до наступних виборів міського голови, принаймні не погіршити її. Зберегти комунальне майно і землю – те, що лишилося від попередника. Забезпечити місто водою, газом і теплом. Від якихось кардинальних, різких рухів поки що утримуюся, бо тривають судові розгляди. 

Для самого Фастова, за великим рахунком, триває покарання тимчасовістю влади. Без права на «амністію»?

Володимир ГАЛЕГА
Київська область

«Місто і люди» №8, 2009