2006-11-03 | Прилуцький район

Порядок розстрочення податкових зобов’язань

Основними нормативними документами, якими керуються податкові органи при розстроченні податкових зобов’язань є:
•стаття 14 ЗУ №2181 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції від 23 червня 2005 року
•Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, затверджений наказом ДПА України №378 від 18.09.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2001р. Оскільки розстрочка є податковим кредитом, то за користування ним встановлюється плата.
•розмір плати за користування податковим кредитом встановлено на рівні 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України.

Розстрочення податкових зобов’язань - надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов’язань - сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом, або одноразово у повному обсязі.

1. Органи державної податкової служби надають розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції згідно із законодавством.

Розстрочення (відстрочення) не може надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов’язань із ввізного мита, акцизних зборів і податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування.

2. Визначення сум податкових зобов’язань, що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними декларацій, які подаються до органів державної податкової служби в установленому порядку.

3. Податковий період при сплаті розстрочених (відстрочених) сум дорівнює календарному місяцю.

4. Органи, які приймають рішення про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань.

Відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань можуть надаватися в межах повноважень по кожному окремому випадку:
Державна податкова адміністрація України - без обмежень суми;
державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - на суму не більше 3 млн. гривень;
державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекціях - на суму не більше 30 тис. гривень.

5. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань приймається у межах одного бюджетного року:
- стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) рішення приймається керівником (його заступником) податкового органу;
- стосовно місцевих податків і зборів рішення приймається керівником (його заступником) податкового органу та має бути затверджено з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

6. Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року приймається Головою (заступником Голови) Державної податкової адміністрації України за узгодженням з Міністерством фінансів України.

7. Основним документом для прийняття рішення є заява платника податків. Платник податків, який звертається до податкового органу із заявою про розстрочення, вважається таким, що узгодив суму податкового зобов’язання.

Для розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань платник податків звертається до податкової інспекції за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов’язання з письмовою заявою (якщо сума податкового зобов’язання більше 30 тис. грн., то письмова заява подається і до обласної податкової адміністрації), в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити (відстрочити), а також термін розстрочення (відстрочення).
Заява повинна бути тільки від платника податків.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:
- аналізу фінансового стану;
- графіку погашення розстрочених (відстрочених) сум;
- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
За результатами розгляду керівник (його заступник) органу державної податкової служби в місячний термін від дати подання заяви:
- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань, яке оформляється на бланку відповідного податкового органу за формою згідно з додатком 1;
- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі з викладенням причин відмови.

8. Після прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його податкового зобов’язання) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) за спеціально встановленою формою.
Термін дії договору починається від дати його укладення.

Відділ зв’язків з громадськістю, ЗМІ
та масово–роз’яснювальної роботи