Обвуглена пам’ять
Людина невіддільна від історії землі, на якій жили її предки, любили свою землю, молилися Богу і не думали, що для них ця земля може стати відчуженою.
14 грудня, в день, коли 20 років тому було завершено будівництво саркофагу над смертоносним реактором, вперше (згідно з Указом Президента) в Прилуках, як і по всій Україні, вшановували учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Прилучани-ліквідатори в ті страшні дні не відступили ні на крок перед небезпекою. Незважаючи на майже недіючий захист, вони йшли туди, де були потрібні і працювали, доки вистачало сил.
- Доля привела мене в Чорнобиль уже 10 травня 1986 року, - згадує Василь Іванович Шкуренко.
– Я працював водієм, перевозив різні запчастини. Ми тоді не задумувались, чим все це загрожує власному життю. Бо наш ворог – невидимий. Лише нині ми відчуваємо його підступність. Довелося працювати в зоні два рази.
Ліквідатори – люди різних професій, національностей, різного віку. Об’єднала їх одна біда – Чорнобиль.
Слова вдячності та шани звучали в цей день на адресу героїв-чорнобильців від Юрія Беркута, міського голови, який вручив ліквідаторам почесні грамоти і подяки міської ради, Віталія Сердюкова, заступника начальника СДПЧ №14, Юрія Буконкіна, голови міськрайонної громадської організації «Спілка Чорнобиль».
Присутні вшанували пам’ять загиблих прилучан-чорнобильців хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятника ліквідаторам Чорнобильської трагедії.
Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
За матеріалами щотижневої
інформаційно-політичної газети «В двух словах»
Олена Васюк
|
