НА ЗВ’ЯЗКУ - ПОШТА: Передплата йде слабо: люди чекають нових “подарунків” від політиків
Одним із найдавніших видів зв’язку є поштовий. Він утримує свої позиції і сьогодні, у часи повальної телефонізації та електроніки. Як нині живеться українській пошті – читачам “Града” розповідає начальник Центру поштового зв’язку №3 Петро Руденко.
- Петре Панасовичу, у ці святкові дні найперше хочеться дізнатися, чи залишилися актуальними для українців привітання родичів та друзів поштовими листівками, як це було колись?
- На жаль, ні, це вже практично відмерло. Зараз люди надають перевагу привітанням по телефону та Інтернету.
- Напевно, Інтернет склав “Укрпошті” серйозну конкуренцію?
- Річ у тім, що він хоча й конкурент, але пошта теж користується Інтернет-послугами. Завдяки цьому грошові електронні перекази з-за кордону надходять в Україну уже через 2 години з моменту здачі грошей.
- Одне з головних завдань поштарів – доставка кореспонденції та преси. Цікаво, що передплачують прилучани?
- Загалом, якщо говорити про доставку преси, то варто зважити на те, що у першому кварталі поточного року інформаційного голоду не спостерігалося. Це бачили усі. Газет було достатньо, причому у переважній більшості – безкоштовних. Напередодні виборів керівники політичних партій виділяли чималі суми на агітацію, друк видань та їх передплату громадянам України, у тому числі й прилучанам. Наші листоноші буквально падали з ніг від такого навантаження по доставці газет, яке раптово звалилося на них. Але пора виборів минула, і зараз передплата періодики на друге півріччя проходить дуже слабо. Можливо, люди чекають нових “подарунків” від політиків, подальших безкоштовних передплат від нових депутатів. Та, скоріш за все, ці сподівання безпідставні.
-І все ж, якій пресі прилучани надають перевагу – центральній чи місцевій?
-Знову ж таки, за підсумками першого кварталу, безумовно, лідирувала центральна преса. Її було передплачено набагато більше, ніж місцевої – повторюся, значною мірою за кошт тих чи інших політичних сил. На другий квартал теж очікується, що прилучани передплатять загальнодержавних видань більше, ніж місцевих. Хоча, зрозуміло, ця різниця вже буде не такою разючою.
-А журнали попитом користуються?
-Не дуже. В основному, виписують спеціалізовані і дитячі.
-Скільки листонош у Прилуках?
-У середньому 45 чоловік, які трудяться на 11 відділеннях зв’язку. Робота ця дуже важка і відповідальна, адже пошта – підприємство, яке працює з цінностями. Та виходить так, що сьогодні праця листонош – одна з найнижче оплачуваних, тому люди у нас не затримуються, контингент постійно змінюється.
-Як, на Вашу думку, можна виправити ситуацію?
-Усі проблеми упираються в кошти. “Укрпошта”, хоч і є державним підприємством, жодної підтримки від держави не отримує. Більше того, держава певною мірою сприяла тому, що останнім часом пошта втратила монополію на доставку преси, пенсій, посилок (у тому числі й міжнародних). Зараз цим займаються приватні фірми. Скажімо, сьогодні усі міжнародні посилки до Прилук доставляються прямо з Києва, і пошта відлучена від цієї пристойно оплачуваної послуги. Самостійно ж зароблених поштовиками коштів, скажімо, за доставку передплатних видань Центру поштового зв’язку №3 вистачає лише на оплату пального для машин, які щодня “бігають” по відділеннях зв’язку. Тому державне підприємство “Укрпошта” змушене надавати додаткові послуги (як, наприклад, ліки поштою чи торгівля на пошті), не притаманні нашій галузі. Або ще один приклад: споконвічно виплата пенсій була суто поштовою послугою. Зараз її “перехвачують” банки, яких з кожним роком стає усе більше й більше. Вони активно “забирають” до себе пенсіонерів, але, разом з тим, не організовують доставки пенсії. У Законі ж “Про пенсійне забезпечення” зазначено, що пенсійні фонди і ті структури, що займаються виплатою пенсій, повинні доставляти її пенсіонерам. Та поки що по банках, які працюють у нашому регіоні, не видно, щоб вони створювали службу доставки. А якщо хтось із прилучан заходив до банку у період, коли там виплачуються пенсії, то бачив, у яких чергах змушені стояти пенсіонери. Проте, на це ніхто не звертає уваги. Ми ж спеціально тримаємо штат для того, аби доставляти пенсії, але, незважаючи на це, дана послуга потроху йде з пошти.
-То як зробити, аби пошта вижила?
-Вона виживає вже 10 років, коли “Укрпошта” відокремилася від “Телекому” і відтоді працює самостійно. Я не хочу сказати, що нині вся пошта в Україні на грані збитковості; у великих містах, де її послугами користуються підприємства і фірми, вона має прибутки. Але єдине централізоване підприємство “Укрпошта” не вирішує питання розподілу цих коштів – аби, скажімо, сільські листоноші одержували хоча б мінімальну зарплату. Попередній уряд, провівши аналіз “Укрпошти”, окреслив завдання довести зарплату листонош до 500 гривень. Та, на жаль, усе так і залишилося на словах.
Розмову вела Вікторія Ковальчук
Газета "Град Прилуки" №18 від 03.05.06
|
