ЧАС І ДОСІ НЕ ЗГОЇВ РАНУ…
Цю війну згадують двічі на рік: у день введення військ і в день їх виведення. Пригадали про те криваве лихо-ліття днями і в Прилуцькій виховній колонії. Колонія – це справді окремий клаптик землі, особливий, закритий світ, який живе своїми тривогами і болями. Тому вихованці зібрались на зустріч з воїном-інтернаціоналістом Володимиром Гуменом, котрий нині працює заступником голови міськрайсуду, як на свято. З трепетом душі і сльозами на очах юні вихованці слухали оповідь очевидця тієї війни.
Володимир Миколайович розповів, що доля провела його разом з такими ж, як він, хлопцями далекими і крутими дорогами Афганістану, не раз хрестила серед похмурих скель чужої країни вогнем і порохом. Їх, воїнів-інтернаціоналістів, вабили не ордени і медалі: вони чесно виконували військову присягу, свято вірили, що захищають високі інтереси Батьківщини, виконують почесний інтернаціональний обов’язок перед дружнім народом. Звернувшись до Євангелії, ветеран Афгану сказав:
”Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх”.
Багато добрих слів було сказано про воїнів-побратимів, які готові були, не вагаючись, віддати один за одного найдорожче – життя. Боляче згадувати сторінки того героїчного і драматичного літопису. Вже трава-афганка висохла давно, але й досі сняться ветеранові Баграм, Шинданд, Кандагар... І скільки б не минуло, не прошуміло відтоді років, але у тривожних снах вони знову і знову ідуть у бій, затуляючи одне одного від куль.
Важко було Володимиру Миколайовичу повертатися до тих чорних сторінок свого життя. Дійсно, Афганістан був і залишається незаживаючою раною. Колишній воїн ділився спогадами, а хлопці з цікавістю розглядали його фотоальбом. Звучали вірші: „Очі туманить пекуча сльоза”, „І пам’ять ожива вогнем пекучих ран”, „Ніхто не забутий”, лунали пісні: „Журавлі”, „Афганістан”, „Офіцери”...
Швидко сплинув час зустрічі. Хлопці ще довго будуть згадувати слова воїна-афганця, його настанови, побажання. Вони обіцяли ніколи не забувати, якою ціною заплачено за політичні помилки. Адже ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
«Прилуччина», №13, 18 лютого 2006 року.
|
